Якщо вам здається, що я зачастила з відгуками, то вам не здається. Наздоганяю план літнього бінго - тепер мені залишається чотири книги:) і 20 днів, щоб їх прочитати і завідгучити. Словом, треба прискорюватись. Зараз же поговоримо про завдання №23 - події відбуваються в Україні.
Мені давно кортіло познайомитись з творчістю Тані Малярчук - торішня прем'єра - "Забуття" дуже мене вабила, але інколи у мене прокидається страшна скупість, яка накладає мораторій на покупку книг. Так і сталось цього разу. Та доля все ж підкинула мені книгу цієї авторки - з легкої руки богині манікюру RudaPanda.
"Говорити" - видання з призабутої уже "Графіті" серії "Фоліо" (десь у мене валяється Карпа тих жже років), коротке - менше 200 сторінок. І структурно розбите на три блоки. І ще купу оповідань, які пов'язані між собою якось опосередковано.
"Говорити" зачіпає речі, про які не зовсім прийнято говорити. Але ми говоримо. Час від часу. Ніяковіючи і густо червоніючи. Авторка ж зовсім не кремпується, піднімаючи незручні теми. Дещо химерна література, яка вабить, але читається дуже повільно. Так, я читала книжку на 180 сторінок 4 дні. Досі здивована.
Але сподобалось. Треба буде ще з яку книжку Тані роздобути. Хороший стиль.
А як ви ставитесь до сучасної української літератури?
я дуже мало знаю сучасну українську літературу. а думаю, що треба трохи більше...
ВідповістиВидалити