Юлія Ілюха "Як Грицик Муху-Нехочуху переміг" - сучасне тлумачення "Петрика П'яточкіна"

Муха-Нехочуха тепер для мене новий архетипний персонаж, який уособлюватиме усі  ірраціональні "нехочу" і допомагатиме їх позбуватись. Якщо Грицик зміг, то така солідна тьотя точно зможе. Але перейдемо до книжки.

Спекотне фентезі літнього Львова: "Варта у Грі" Наталії Матолінець

Люблю фентезі, тому що воно не має звички навантажувати і так розслабляє, що потім вкрай важко повертатись до реальності. "Варта" не дуже відірвана від звичного світу, то післякнижкова адаптація проходить легко.

"10 успішних українських брендів": цікавий і небанальний но-фікшн

В Україні чомусь не дуже складається з нон-фікшном (можливо, тому що нам більше подобаються вигадані світи, ніж безрадісна реальність?), але ця книжка - приємний виняток (можливо, тому що подає альтернативну - успіх, який здобули ті, хто постарався).

Довгоочікувана вісточка від Леся Подерв'янського - роман "Таинственный Амбал"

Не знаю, що взагалі тут писати і як взагалі писати про творчість великого Маестро, адже тут все-таки краще один раз прочитати "Амбала", ніж 300 разів прочитати про нього. Шкода, що не в аудіоформаті, бо Подерв'янського я найкраще сприймаю саме так. Але стільки начитувати, то горло можна стратити.

Химерна проза: "Біографія випадкового чуда" Тані Малярчук

"Біографія випадкового чуда" - не перша книжка Тані Малярчук, яку я прочитала, точніше друга. І, знаєте, починаю ловити кайф від її особливого, дещо нелогічного, але такого впізнаваного щирого стилю.

Брутальний трилер українською - "Пластилін" Іри Баковецької-Рачковської

Уже літнє бінґо прилетіло, а я ще весняні книжечки показую. Що ж, ця підійде одразу до кількох пунктів, тому читаємо далі. "Пластилін" - несподіваний та химерний детектив, у якому все заплутано настільки, що у певний момент починаєш думати: "Як же авторці вдасться з усього цього виплутатись?" Їй це вдається з високо піднятою головою.

Що там у NASA? Дорж Бату "Франческа - повелителька траєкторій"

Остання прочитана книжка квітня. Серйозно! Уявіть собі. Може, нарешті в червні почну цей блог чемніше вести. Як ви знаєте, з космічною темою у мене не дуже склалось, але з Фраческою ми подружились. І зараз я розповім вам, чому її варто читати.

Перше знайомство з Люко Дашвар - "На запах м'яса"

Впевнена, у кожного з нас є список авторів, яких ми з тих чи інших причин оминаємо. Такою донедавна для мене була Люко Дашвар. І хоч "На запах м'яса" виявилась дуже крутою книженцією, я не впевнена, що продовжуватиму знайомство з творчістю авторки. Тому що це важко і боляче.

"Танґо смерті" - мабуть, найкраще, що є у Винничука

Ось я і закінчила свій п'ятикнижний Винничук-челендж, притримавши найсмачніше до десерту. І що, скажу я вам, цю книжечку віддаю у подарунок, але собі обов'язково незабаром придбаю новеньку.

Ох, ця весна! "Весняні ігри в осінніх садах" Юрія Винничука

Березень Винничука триває (не встигаю про все писати, але читаю, повірте) і на черзі його найскандальніший роман, який мені не дуже зайшов, і зараз поясню чому. Але, якщо ви шукаєте дерево для весняного бінґо, то це цілком може бути воно.

Скандальний Винничук - "Діви ночі"

До Дня читача (хто не знає, це - 14 лютого) у "Фоліо" були гарні знижки та безкоштовна доставка, то я відвела душу і купила собі одразу 5 книжок Винничука і постановила прочитати їх усі в березні. Тож готуйтесь - буде багато львівських батярів, гульвіс та порядних панянок, які все ж не можуть встояти перед шармом такого джентльмена.

"Дім, в котрому заблукав час" - книга, яка мене заплутала, розплутала і знову заплутала

Перша на моїй пам'яті книга, написана трьома жінками. "Дім, у котрому заблукав час" Вікторії Гранецької, Анастасії Нікуліної та Марини Однорог виявилась приємним знайомством одразу з трьома письменницями. Хоча упродовж читання роману я кілька разів підносила очі до неба і бурмотіла: "Що ж це вбіса таке?"

"Політ золотої мушки" як апофеоз галицької психоделії

Якщо вам колись траплялась "Конституція України по-галицьки", де до символів України, окрім Прапора, Тризуба (тризубець, а не виделець) та Гімна відносять ще й Франца-Йосифа, то це Богдан Волошин. Він написав і "Політ золотої мушки", який, на жаль, важко буде читати негаличанам. І не так смішно.

"Авантюра XL" Артема Чапая - ризик, на який не варто йти

Ми поволі відходимо від розуміння багатства як накопичення речей. Тепер престиж переходить на колекціонування вражень. Герой нашого часу - це такий собі мандрівник-волоцюга, який постійно змінює локації та здобуває нові знання разом з новими знайомствами. Звісно, у таких авантюрних мандрах не обходиться без небезпек і неприємностей. І про це вам чудово розкаже ця книга.