Як показує бокал вина в кадрі, читати цю книжку на тверезу голову тяжко, то й не дивно, що я мучилась з нею два тижні. Тут постійно борються два протиріччя: цікава ідея і жахлива реалізація (а ще противний переклад додає жару) - це я про мелодраматичні вставки цілком у стилі "Сутінок". "Ти - мій персональний сорт героїну"... Ні, такої цитати там нема, але до неї йдеться. До речі, наркота в "Аптекарі" є.
Головна героїня, яка називає себе Алекс, - спеціаліст-хімік. Вона - допитувач і з допомогою різних речовин може розв'язати будь-якого язика. І тут виникає запитання, чому книжка називається аптекар, якщо хімік було б логічніше. Але я вже казала про недосконалий переклад.
Певна річ, такий спеціаліст не може не потрапити в халепу, якщо йде проти свого відомства. А там і починаються пригоди з двома братами, тренованими собаками, перестрілками... Тобто загалом сюжет блокбастера, який потім начисто вимивається з пам'яті. Книжка, яка мала б читатись максимум за два вечори, - більшого не варта.
Тому все ж не буду знову вестись на творіння Майєр, хай би який там був сюжет.
Немає коментарів:
Дописати коментар