Жан-Крістоф Гранже "Лонтано" - брутальний французький трилер з африканськими мотивами

До французьких детективів після комісара Мегре я ставлюсь доволі скептично, але про Гранже чула тільки добре, та й журналісти (навіть минулі) пишуть тести, які добре сприймаються. Тож перейдемо до цієї товстунки на 700 сторінок.

"Лонтано" має продовження (українською має вийти орієнтовно на початку 2019, питала у видавництва) і я його вже чекаю. І зараз спробую викласти, чому ж.

Роман дуже об'ємний - і не тільки через те, що займає 700 сторінок. Це - не тільки жорстокий трилер (людям зі слабкими нервами і аж надто бурхливою уявою, краще його все ж оминути), а й сімейна сага і екскурсія до Африки. У "Лонтано" (що італійською означає далеко) ниточки розслідування тягнуться далеко.

Старий Морван підсовує синові слідчому справу, яка розворушить привидів минулого. І не зважайте, що винуватець помер кілька років тому у психіатричній клініці. Хтось його не просто вміло копіює його жахливі посмертні скульптури, а й додає своє. Звір еволюціонує, але забиває у тіла ті самі антикварні африканські цвяхи.

Гранже розкручує сюжет повільно, але потім за ним і не вгнатись. І дуже важко здогадатись, хто ж ховається за маскою Людини-Цвяха. Але мені вдалось.

Рекомендую "Лонтано" тим, хто хоче насправді якісного трилера. Але вас чекатиме тяжке чекання продовження.