"Напівлихий" розповідає про незвичайного хлопця Натана, який водночас є і білим, і чорним магом, тобто напівкодовим. Його періодично перевіряють, та все ж не встановлюють, до яких саме відьмаків він належить. Мати - біла, батько - чорний. А він, немовби помилка з чорнючими очима.
Через те, що він ні те, ні се, у нього купа проблем. Проблеми з народження - хто про це не мріє. Ги-ги. І що ближче до його магічного повноліття, то більше стає негативу, то більше хочеться тікати і ховатись від біломагічної Ради, яка мучить і терзає.
І взагалі тут білі маги справжні засранці. Чи це я просто симпатизую головному герою, який просто хоче, щоб його залишили у спокої.
Попри те, що цю книгу перекладав мій улюблений Віктор Морозов, сам сюжет мене не надто зачепив. Думаю, я вже старувата для таких янг-едалтів. Хочеться чогось складнішого за сюжетом і композицією. Тому ще думаю, чи читатиму наступні частини. Одне можу сказати точно, що не читатиму їх найближчим часом.
Чекаєте підсумку за місяць. То він вже coming soon...
хм... перечитала спершу твій пост-звіт і вирішила, що не читатиму цю трилогію.
ВідповістиВидалититепер уже вагаюсь.
загалом мені подобається таке. от Часодії Наталії Щерби я ж із задоволенням читала...