Коли дуже сумуєш за скандинавським детективом - Геннінг Манкель "Мозок Кеннеді"

Коли на мою долю випадають книжки, які важко читаються чи лишають особливо стрьомний осад, намагаюсь одразу "зачитати" їх чимось. Про "Мізері я хотіла забути у компанії скандинавського детективу. Але з вибором Манкеля прокололась, довелось зачитувати і його. Перейдемо ж до цієї осінньої за всіма параметрами книжки.

"Мозок Кеннеді" - не просто трагічний детектив (думаю, не буває геть нетрагічних), він ще й страшний і зачіпає купу тем, які ми воліємо ігнорувати, бо й без того нелегко живеться, навіщо додавати собі ще негативу.

Зав'язка: Луїза Кантор - поважний шведський археолог вертається з розкопок у Греції і знаходить сина мертвим. Вона не вірить, що Генрік покінчив з собою, і починає розслідувати. Здається мені, що вона не раз жаліє, що взялась розкопувати й тут, бо знаходить те, про що воліла б не знати. Та, зрештою, чи могла вона залишити синову смерть без відповідей. Дуже сумніваюсь.

Кривавий слід веде її то в Австралію, де вона спілкується з колишнім чоловіком, який теж підтримував зв'язок з сином, то у Барселону і нарешті у Мозамбік. А там вже калюжі крові і ще страшніші таємниці.

Не розумію, чого цей роман Генніга Манкеля мене здивував, перше наше знайомство було не менш гостросюжетне. І, думаю, "Китаєць"все ж сподобався мені більше.

А як у вас зі скандинавським детективом?