"Пульт Гвенді": коли Кінг - коротка проза

Відстраждавши бінго (воно було і весело, і втомливо читати аж сотню книжок за рік), я трохи пустилась берега і взялась читати дитячу літературу, і навіть підліткову від Кінга та Чизмара всього лиш на 150 сторінок.

І що тут казати: книга "Пульт Гвенді" - нічим не гірша за своїх більших сестер у Кінзі. І навіть краща, бо її читання не відбирає стільки часу. До двох годин - і ви натхненні, просвітленні і, можливо, навіть трохи кращі і добріші. А, може, й ні... просто сидите і мрієте про пульт, який підірве все...

Та оскільки пульт у Гвенді, поговоримо про цю дівчинку. Дивне ім'я у неї тому, що тато мріяв про Гвендолін, а мама про Венді з "Пітера Пена" - і вони таки дійшли згоди, створивши іменного трансформера. Добре, що в США так можна, у нас би з дитини жахливо знущались. Вона отримує пульт від дивного чоловіка. Пульт видає класні цукерочки і рідкісні срібні долари, а ще має силу знищити світ. Маленька дівчинка - ідеальний хранитель для такої надзброї. І тут без приколів.

"Пульт Гвенді" - прекрасна книга про відповідальність за свої вчинки. Може, вона виглядає закороткою і поверховою, але насправді вона досить глибока, щоб подарувати вам годину чи дві читацької насолоди, а потім ще кілька днів приємного післясмаку.

Сподобалась, раджу.