Літри перелитої крові, розтощені кістки - "Анатомія солдата" Гаррі Паркер

У кожного книголюба є певні читацькі табу, які він не переступає або ж переступає дуже рідко. Я боюсь книжок про війну, тому серед моїх улюбленців ніколи не буде Ремарка. Але неможливо ігнорувати те, що насувається з усіх боків. Загроза у повітрі. Війна поруч. "Анатомія солдата" вчить як цим жити.

Зелень, яка вбиває: Джон Віндем "День триффідів"

Весна у нас цього року якась крейзанута, що майже літо. Насолоджуємо зеленою цибулькою, кропом, петрушкою, шпинатом, базиліком... А десь, можливо, вже тривають розробки для вирощення триффідів - смертоносних рослин, які цінуються завдяки олії, що перевершує риб'ячий жир за вмістом корисних мікроелементів. Але, може, Віндем все вигадав.

Нові імена в детективній літературі: Леся Демська "Літо психіатра"

Перша травнева книга була прочитана рівно за дві години першого травня. "Літо психіатра" - динамічний авантюрний детектив, який не тільки причаровує інстаграмною обкладинкою, а й дивує фіналом.

Прочитане у квітні. Чому б не опублікувати його в останній день травня...

З квітневими книжками, яких було насправді багато у блозі я намагалась розібратись весь травень. То тепер доведеться травневі перекинути на червень. А ті взагалі невідомо куди... Хоча, можливо, все вдасться, бо місяць видався такий напружений, що просто не було ні часу, ні особливо сили ввечері вмикати комп'ютер. Може, в червні буде легше... Але борги треба віддавати, тому швиденько пройдемось прочитаним у квітні. Ви читаєте, я виставляю остаточні оцінки і вибираю фаворита.

Що там у NASA? Дорж Бату "Франческа - повелителька траєкторій"

Остання прочитана книжка квітня. Серйозно! Уявіть собі. Може, нарешті в червні почну цей блог чемніше вести. Як ви знаєте, з космічною темою у мене не дуже склалось, але з Фраческою ми подружились. І зараз я розповім вам, чому її варто читати.

Перше знайомство з Люко Дашвар - "На запах м'яса"

Впевнена, у кожного з нас є список авторів, яких ми з тих чи інших причин оминаємо. Такою донедавна для мене була Люко Дашвар. І хоч "На запах м'яса" виявилась дуже крутою книженцією, я не впевнена, що продовжуватиму знайомство з творчістю авторки. Тому що це важко і боляче.

"До біса почуття" Беннетів - шалено демотиваційна мотиваційна книжка

"До біса почуття" Майкла та Сари Беннетів - це трохи сумна історія про те, як я повелась на книжку з прикольною назвою, а вона мені нічого не дала. Як і будь-яка інша мотиваційна література. Саме тому я її і не люблю. Тепер ще більше. Але чого не прочитаєш до бінго!

Брюс Теркел "Усе про них": що варто знати про клієнтів серйозним брендам

Попри те, що книги з маркетингу могли б дуже згодитись мені у роботі, я їх свідомо оминала, оскільки це одна з тих сфер, які змінюються настільки блискавично, що за ними неможливо встежити. Гірша ситуація тільки з соцмережами, де кожен новий алгоритм наламує будь-яку стратегію просування, окрім платної, мабуть.

"Вбивство п'яної піонерки" - пам'яті Сергія Оксеника (Іванюка)

Коли я бралась за цю книжку Сергій Іванюк (Оксеник) готувався до автограф-сесій, спілкування з прихильниками, планував нові романи. А потім його раптово не стало. Дуже шкода, що ця людина великої душі, неймовірного гумору та потужного письменницького таланту, вже нічого не напише. Згадаємо його і його книгу, яку варто читати.

Борис Єґіазарян "Сорок джерел", щоб зазирнути у себе

Знаєте, у чому секрет книг Бруно Ферерро? У тому, що кожен у них бачить себе, своїх близьких, звичайні побутові речі. Його притчі - про всіх навколо. Притчі Бориса Єґіазаряна дещо інші - вони про незвичайних людей, яких, проте можна упізнати у випадкових перехожих, вони затягують у себе і наповнюють все довкола новими сенсами.