Як я пропустила купу книжок з серії, але в'їхала в сюжет: Макс Фрай "Скриня мерця"

Мабуть, ніхто не зможе пояснити, чому "Букшеф" після першої книжки циклу переклав одну з останніх... Але мене це не злякало (так, я принагідно почитую "Волонтерів вічності", які мали б бути другими у цьому гурті) і з текстом впоралась, бо вже в курсі контексту "Єхо" після "Чужака".

Попри те, що Єхо - чудове щасливе місто, трупів тут знаходять вдосталь. Саме тому у Макса і Джуффіна Халлі роботи не бракує. Що ж до сюжету цієї книжки, то маємо серію дивних смертей, які схожі на нещасні випадки, які в принципі не могли статись, а під удар потрапляють могутні маги.

А винен в цьому... Ні, я не спойлеритиму, але про цього дядька багато говорять у цих книжках. Так, я його з "Чужака" запам'ятала.

Деякі, герої, які в "Чужакові" на передньому плані, зникають - як от леді Меламорі (є побіжно згадано, де вона поділась), але я з цим до кінця не розібралась. З'являються й нові персонажі - втілена ілюзія Базиліо, яка стала цілком матеріальною і готується до навчання в університеті.

Хоча в "Скрині мерця" мало приділили уваги моїй улюбленій темі: місцевій кухні, яка кожного може перетворити на ненажеру своїми чудовими смаками. Ням-ням. Але з іншого боку, це добре, бо з "Чужаком" мені постійно хотілось їсти і то не яблук, а якогось стейка...

Переклад у "Скрині мерця" в рази кращий, тому тут можете не переживати. Все гуд.