Тут пахне яблуками і дуже затишно, та, якщо вам здається, що сюжет буде легким і солодким, то це - велика помилка. Буде несолодко і навіть часом дуже гірко, та все ж "Садові чари" - історія про добро, любов і те, що кожен отримує те, на що заслужив.
Вейверлі - особливі, у них є щось чарівне. Але найбільше місцевих приваблює яблуня, плоди якої дозволяють пережити найяскравішу подію свого життя: можна побачити свою смерть і збожеволіти, тому Вейверлі не пускають до яблуні, а плоді закопують.
Вони від чогось тікають: Сідні вертається додому, щоб втекти від болючих спогадів та агресивного чоловіка, який товче без причини, Клер тікає від товариства, їй добре самій у саду та серед слоїчків на кухні.
Мені подобається у "Садових чарах" наполегливість закоханих, трепет перших побачень, міцні родини та непорушна рівновага, яка спіткає всіх нормальних персонажів (а за ненормальних я не хвилююсь). Все буде добре, як би не розвивався сюжет.
Тепла і світла книжка, яка повертає віру справжню любов.
Немає коментарів:
Дописати коментар