Таємниця, похована на десятиліття, у книзі Ruth Rendell "Not in the Flesh"

Дозволю собі наївно думати, що поки мене не було (мене було у відпустці, про що читачі-глядачі мого інста чудово знають), ви дуже сумували та виглядали нові книговідгуки. Тож сьогодні поділюсь останньою прочитаною у липні книгою - традиційний підсумок обов'язково з'явиться, тільки трохи пізніше.

Колись "Не во плоті" привабила мене красивою обкладинкою - дуже люблю цей відтінок зеленого, а ще дуже трилеровою назвою. У відпустку ж її взяла через вагу і переконання, що досить їй лежати.

Початок мені ніяк не піддавався - перші сто сторінок були справжньою мукою, хоч сама зав'язка цікаво побудована. Старий кістяк (десь 11-річної давності) знаходить собака Хані, яка винюхує трюфелі. Через неї починається на перший погляд геть безнадійне розслідування. Далі на горизонті виникає трохи свіжіше тіло - 8-річної давності. Особливого зв'язку між ними не помітно. І все це відбувається у тихому передмісті.

Найменша деталь може виявитись критично важливою для прориву у розслідуванні, то ж треба дуже пильнувати. Рут Ренделл будує свій твір навколо пошуку мотиву - два різні злочини, два різні способи вбивства... То ж чи є зв'язок?

У кінцевому підсумку "Не во плоті" мені сподобалась, геть не шкодую, що взяла її у відпустку. А на фото показую райський куток у Ейндховені, де прочитала добру половину. Це територія музею Ван Абе, де можна поглянути на сучасне мистецтво і побачити, що Малєвіч малював не тільки чорні квадрати, а й жовті прямокутники.То ж як вам моя книга для відпустки?

Хто хоче прочитати про мої нідерландські мандри, дайте знати, бо не можу вирішити, чи готувати для вас статтю:)