Книжкові підсумки вересня: старт і одразу середина осіннього бінґо

Майже два місяці я не показувалась тут і активно читала, спробую трохи реабілітуватись і викладу хоча б підсумки, щоб не здоганяти постійно цей поїзд. На щастя, вересневі книжки ще були тут більш-менш оглянуті, тому буде простіше.

Кріс Тведт "Небезпека рецидиву": нова справа Мікаеля Бренне

Серія про норвезького адвоката Мікаеля Бренне - гарантовано цікаве чтиво, від якого важко відірватись. Шкода, що наразі їх тільки три перекладені, хочеться ще.

Сара Еддісон Аллен "Садові чари": тепла і пахуча книжка

У сім'ї Вейверлі володіють особливими чарами, тому у рідному містечку цим жінкам заздрять і всіляко заважають жити. "Садові чари" - книжка і про заздрість, і про те, як бути вищим за це все і насолоджуватись щастям.

Документальний скандинавський трилер "Брати" на реальних подіях

Книжка Андреса Рослунда та Стефана Тунберга не з тих, які легко і швидко читаються, радше - повільна агонія і крах ідеального злочинного бізнес-плану, бо як же важливо вчасно зупинитись.

Ніл Штраус "Гірка правда про стосунки" - найулюбленіший нон-фікшн 2018 року

Книжка про внутрішніх демонів з перчинкою у неймовірному оформленні, які подобається розгортати знову і знову. Вона показує насамперед, як у стосунках робити не треба, і все ж має добрий фінал.

Улюбленний Ганнібал Лектер. Перше знайомство "Червоний дракон" Томаса Гарріса

Ганнібал Лектер вже тривалий час - мій улюблений літературний психопат. А чому б і ні? У нього є стиль, інтелект та специфічний гумор - все, що потрібне для успіху героя. Але в цій книжці його справді мало.

І "Німий бог" заговорить - за що я люблю Юркі Вайнонена

Юркі Вайнонен - один з моїх улюблених авторів. І навіть те, що я читала тільки дві його книжки (більше просто українською немає), на це не впливає. Він крутий, що не візьми: чи новелу, чи роман.

Андрій Степура "Wow-виступ по-українськи" про риторику без води

Не раз чула, що красномовним треба народитись, що не кожному дано стати добрим мовцем. Але, знаєте, політтехнологи з таких мавп ліплять харизматичних лідерів (хай не ідеально в них виходить, але результат норм загалом), що переконуюсь, що цього можливо навчитись. І книжка Андрія Степури - один з таких посібників.

Балла "Іменем батька": коли зовсім незрозуміло, але круто

Не так часто звертаюсь до слов'янських літератур, особливо таких екзотичних, як словацька. Балла - блогер і дещо міфічна постать, який розбиває текст абсурдністю, але при цьому все якось так струнко і добре структуровано, що читається на одному подиху.

Сет Годін "Пурпурова корова": як виростити унікальний продукт

Почала читати більше нон-фікшну і вважаю, що це - прекрасно. Головне, вибирати його ретельно, за інтересами і читати саме тоді, коли актуально. Маркетингові книжки мені зараз якраз те, що треба. Тож і поговоримо про них.

Ніл Гейман "Скандинавська міфологія": ще раз про міфи, тільки веселіше

Нахвалювати Ніла Геймана невтомно - такий мій читацький девіз. Чомусь все, що мені траплялось його авторства подобається автоматично. Щось, звісно, більше, як от "Скандинавська міфологія".

Юлія Ілюха "Як Грицик Муху-Нехочуху переміг" - сучасне тлумачення "Петрика П'яточкіна"

Муха-Нехочуха тепер для мене новий архетипний персонаж, який уособлюватиме усі  ірраціональні "нехочу" і допомагатиме їх позбуватись. Якщо Грицик зміг, то така солідна тьотя точно зможе. Але перейдемо до книжки.

Прочитане серпня: 14 книжок, з якими закінчилось літо

Як кажуть, ніколи не пізно робити підсумки серпня у жовтні. Тим паче, що перші враження же забулися і можна поглянути на книжки більш тверезим поглядом здаля.

Джессіка Том "Смакова повія": не для тих, хто на дієті

Чи траплялись вам книжки, від яких одночасно нестерпно хочеться і їсти, і щось смачненьке приготувати? "Смакова повія" ледь не ввела мене в гріх нічних походів до холодильника і таки змусила зажувати яблуко після 9 вечора... Бо, якою б не була ваша сила волі, перед світом високої кухні ми всього лиш слабкі істоти.

Солодка книжка: "Гессі" Наталії Матолінець

Хоч з усіх страв на світі я найбільше люблю шинку, але перед книжками-десертами з доброю кавою встояти не можу. "Гессі" - повітряна зефірка, якої завжди замало. А ще в неї дуже гарна обкладинка. Така, що аж ох-ох. 

На один вечір: роман Блейка Крауча "Темна матерія"

Пропустила я той момент торік, коли цю книжку найбільше читали і обговорювали (хоча купила ще тоді, ага) і ось нарешті в кінці серпня за неї взялась. Спочатку була у дикому захваті. А потім...

Ювал Ной Харарі "21 урок для 21 століття" що потрібно взяти з цієї книжки

Книжку видатного ізраїльського історика та мислителя українською я читала однією з перших. От мушу похвалитись, що до мене втрапила книжечка з обмеженого прес-тиражу. І вона зробила певний переворот у моїй свідомості. Тепер я не боюсь змін, бо навіщо боятись неминучого.

Абрахам Грейс Мерріт "Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!"

Дві моторошні повісті від майстра готичної прози, поєднані кількома персонажами та згадкою про минуле. Перша книжка від "Видавництва Жупанського", за яку я взялась, хоч накупляла вже немаленьку купку.

Некоротка "Коротка історія семи вбивств" Марлона Джеймса

Люблю епічні полотна з безліччю деталей, саги з купою персонажів, кожен з яких має що сказати. Люблю книжки, які відкривають для мене нові світи. Тож "Коротку історію семи вбивств" я безумовно люблю.

Жан-Крістоф Ґранже "Пасажир": Подорож без багажу спогадів

Ґранже пише величезні епічні трилерові полотна, які так затягують, що й 600-700 сторінок пролітають непомітно. "Пасажир" за масштабністю не дотягує до мого улюбленого "Лонтано", та все ж це - розкішний зразок трилера з великою географією та протяжністю в часі.

Макс Фрай "Волонтери вічності": як це читати серію не по порядку

Після "Чужака" (першої частини) я взялась за "Скриню мерця" (а це якась з останніх частин), тому тепер повернулась до другої - "Волонтерів вічності", щоб повернути хоч якусь логіку до свого читання Макс Фрай. Повернула. Поговоримо?

Юджин Коровіц "Книга дзеркал": чи забагато відображень

Коли книжка добряче влежується на полиці, починаєш чекати від неї якоїсь феєрії - таке настояне вино має бути класним. Ні, я не підводжу вас до того, що "Книга дзеркал" не варта прочитання - тільки кажу, що могло б бути краще. Або мені треба було очікувати меншого.

Патрік Модіано "Цирк іде": історія на півжиття, яка читається годину

Флер весняного Парижа та кохання у повітрі - ось що таке "Цирк іде". Насичена історія, яка закінчується трьома крапками і розбитим серцем, але не знищує персонажів, а залишає простір для маневру.

Спекотне фентезі літнього Львова: "Варта у Грі" Наталії Матолінець

Люблю фентезі, тому що воно не має звички навантажувати і так розслабляє, що потім вкрай важко повертатись до реальності. "Варта" не дуже відірвана від звичного світу, то післякнижкова адаптація проходить легко.

"Сірі бджоли" Андрія Куркова: про те, наскільки сильно б'є війна

Про війну у літературі розповідають або воїни-звитяжці, або завойовники, або ж поневолені. Ми звикли до героїчних саг про переможців або ж плачів за втраченою волею, але аж ніяк не до сірих буднів сірої зони, яку змалював Андрій Курков. Перше моє знайомство з автором залишило мене з запитанням: чому читаю його тільки зараз...

"Літак без неї": 500-сторінковий трилер, який можна прочитати за день

Детектив Мішеля Бюссі з тих, які неможливо відкласти навіть на хвилинку. Читала його в неділю, то він зі мною і на автобус чекав, і їсти готував, і мало не пішов за покупками, бо, здавалось, що й на мить не можна залишати персонажів без нагляду.

Забутий класик. Чому я неабияк раджу прочитати "Саламандру" Стефана Грабинського

Насправді страшного і надприродного в українські літературі небагато. Нас частіше лякають жахливими умовами життя, неймовірними стражданнями й іншими побутовими деталями поневоленого народу. Стефан Грабинський ж написав кілька десятків містичних повістей, які варто прочитати, тому що це по-справжньому моторошно.

Подолала липневого нечитуна. 14 книжок і закінчення бінго

Як і планувала, закінчила літнє бінго за два місяці. І навіть змогла прогнати липневого нечитуна, який приходить до мене щороку. Ще раз з вами пройдемось чудовою чотирнадцяткою і згадаємо, як це все було?

Найяскравіше враження липня: Джеффрі Євгенідіс "Середня стать"

Любила я грецьку міфологію і всіх тамтешніх героїв і звірят знала на ймення, могла перелічити муз і їхні функції. І вважала, що нічого кращого за це немає - дитяча обмеженість. Потім у курсі філософії мені видалось, що після Аристотеля грецька наука, а з нею література і мистецтво почали відмирати. Чи, може, вони вже просто не могли досягти того неймовірного античного рівня, який тепер вийшов з моди. "Середня стать" - історія родом з Греції, написана вже про Америку. Вона і про занепад, і про народження нового.

Катаріна Моренгольц "Література! Мандрівка світом книжок", або Як я не зацінила гарну ідею

Відгуки - штука суб'єктивна, так завжди було й інакше не буде. "Літературу!" читали багато і багато хвалили, мені ж не сподобалась подача переказів сюжетів, бо жоден з творів не захотілось прочитати, а вона ж мала заохотити до читання. В мене вийшло геть навпаки: ледве подолала цю книжку.

"10 успішних українських брендів": цікавий і небанальний но-фікшн

В Україні чомусь не дуже складається з нон-фікшном (можливо, тому що нам більше подобаються вигадані світи, ніж безрадісна реальність?), але ця книжка - приємний виняток (можливо, тому що подає альтернативну - успіх, який здобули ті, хто постарався).

Юний і несподіваний Черчилль у "Герої імперії" Кендіс Міллард

Нон-фікшни не дуже шаную і не втомлююсь про це повторювати, але от біографії всіляких класних людей мене завжди приваблювали. Про Черчилля до цієї книжки я знала тільки те, що стосувалось його прем'єрської діяльності, а виявляється, що він був ще той шибайголова і хіпстер.

Химери Борхеса у "Книзі вигаданих істот"

З творчістю Борхеса я познайомилась в університеті - купила на форумі збірку, у якій були "Алеф" та історія ганьби. Скажу відверто: ця література залишилась поза межами мого розуміння, але хрест на авторові не поставила, бо все ж цікаво було читати (хоч таки геть незрозуміло).

Як я пропустила купу книжок з серії, але в'їхала в сюжет: Макс Фрай "Скриня мерця"

Мабуть, ніхто не зможе пояснити, чому "Букшеф" після першої книжки циклу переклав одну з останніх... Але мене це не злякало (так, я принагідно почитую "Волонтерів вічності", які мали б бути другими у цьому гурті) і з текстом впоралась, бо вже в курсі контексту "Єхо" після "Чужака".

"Маруся Чурай" Ліни Костенко у новій святковій одежинці

Новинку "Абабагаламаги" книголюби виглядали довго, бо "Марусю Чурай" з попередніх видань неможливо знайти в продажу вже давно. Ілюстрації Єрка, красивезна тиснена обкладинка... Тому, хоч у мене вже є "Маруся Чурай" з 2000-х, купила й цю, бо гарна.

Графічний роман століття: перший з серії "Пісочний чоловік" Ніла Геймана

Про свою любов до творів Ніла Геймана я можу говорити довго, але не буду. Розповім-но краще про його роботи в якості автора графічних романів. У мене є перший том The Sandman - "Прелюдії і ноктюрни" і я охоче взялась би за наступний, якби не постановила собі тимчасову книжкову дієту.

Третя серія пригод Корморана Страйка. Знову із задоволенням читаю Роберта Гелбрейта

У Джоан Роулінг вийшли яскраві та активні детективи, які хочеться прочитати не відриваючись - від першої до останньої сторінки. Нова гучна справа, нові перипетії у стосунках героїв. І цього разу під прицілом Робін.

Улюблена Скандинавія: Кріс Тведт "Коло смерті"

Якщо б мене спитали, які трилери я люблю найбільше, я б одразу відповіла: "Скандинавські". Адже такої концентрації холоднокровності та красивої природи немає більше ніде. А ще вони просто кайфові - не можу підібрати кращого відповідника. "Коло смерті" - книжка з серії про Мікаеля Бренне, адвоката, який береться за безнадійні справи.

Філіп Пулман "Рубін в імлі" - цікавий початок великої серії

Круто, коли вдається одним махом здолати нечитуна (який до мене традиційно в липні приходить і дає життя), а ще відкрити для себе нового автора у ненав'язливому жанрі - пригодницький young adult. І, хоч від цього роману я не чекала якоїсь феєрії, мені дуже сподобалось, як розвивалась історія.

Довгоочікувана вісточка від Леся Подерв'янського - роман "Таинственный Амбал"

Не знаю, що взагалі тут писати і як взагалі писати про творчість великого Маестро, адже тут все-таки краще один раз прочитати "Амбала", ніж 300 разів прочитати про нього. Шкода, що не в аудіоформаті, бо Подерв'янського я найкраще сприймаю саме так. Але стільки начитувати, то горло можна стратити.

Зведена сестра трилогії "Міленіум": чому не варто очікувати від "Дівчини у павутинні" чогось надзвичайного

"Дівчина у павутинні" Давіда Лаґеркранца мала би стати логічним продовженням трилогії Стіга Ларссона, яку той не зміг продовжити через передчасну смерть. Мала б, але не стала, тому що, як на мене, новий автор створив з вже відомими персонажами щось зовсім інше. Непоганий загалом трилер, але без атмосфери "Міленіуму".

"Містер Сплітфут" Саманти Гант: химерний готичний подорожній нарис

Так,  я все-таки назву цей роман подорожнім нарисом, адже все тут крутиться навколо дороги - не тільки те, що відбувається безпосередньо під час мандрівки, а цей наскрізний образ безконечного шляху, який зрештою приведе героїв до відповідей, які вони шукають.

Прочитане в червні: 13 книжок до бінґо, які мене добряче потішили

Ще тільки середина липня, а я вже підсумки червня роблю. Чи не фантастика? Але в липні вже прочитаних чотири книжки чекають на відгуки, тому не буду затягувати, пройдемось ще раз цією чудовою тринадцяткою у п'ятницю тринадцяте:)

Бажана жахна новинка: Вільям Пітер Блетті "Екзорцист"

Фільм "Екзорист" (1973) за цією книжкою входить до всіх можливих рейтингів кращих жахастиків усіх часів, тому, певна річ, я його подивилась і вже давненько. Не скажу, що сильно налякав, але маркітне видовище. А щодо книжки - то вона таки сильніша. Хтось сумнівався?

Екзотична і незрозуміла Індія: "Бог Дрібниць" Арундаті Рой

Думаю, для багатьох із нас література Індії - надто екзотична, щоб на ній розумітись. А з країною асоціюються священні корови, переповнені автобуси і поїзди, брудні річки і студенти медичних вишів. Історія від Арундаті Рой покаже Індію не очима туриста, для якого все довкола дивовижі, а місцевих, які звикли жити у такому середовищі.

Особлива мандрівка - "Ми" Девіда Ніколлза

Історія про намагання зберегти шлюб. Тобто щось романтичне. Так, я це прочитала, і мені дуже сподобалось, тому що "Ми" - книжка, яка змушує переживати разом з героями від першої до останньої сторінки, яка повертає до витоків того кохання і показує, що зруйнувало щастя колись такої гармонійної пари.

Завершення улюбленої серії. Марина та Сергій Дяченки "Зло не має влади"

Трилогія про Ліну Лапіну - серія, яка не збавляє обертів, а з кожною книжкою тільки додає інтриги і відкриває нові сюжетні лінії. Королівство - повноцінний магічний світ, де не тільки чигають небезпеки, а й живуть найкращі люди.

Джеймс Паттерсон для дітей - це прекрасно

Рідко читаю дитячу-підліткову літературу (на жаль!), але зараз розповім вам про класну книжку-комікс від улюбленого автора трилерів. Отож James Patterson & Chris Tebbetts "Middle School. The Worst Years of My Life" - книжка з секонду, тому у мене немає її продовження. І, на жаль, не підкажу, де можна таке купити. Але якщо натрапите, то беріть, а ще, кажуть, є серіал прикольний.

Ієн Бенкс "Осина фабрика": книжка про дитячі травми і важливість ідентичності

Якщо ви бува саме зараз шукаєте трилер, який зламає вам мозок, то можете зупинитись. Ось він є. Але, скажу вам відверто, "Осина фабрика" - це ще та клініка, тому прочитати її вдасться далеко не всім. Тут багато зображень невиправданої агресії і ще більше жорстокості, яка не піддається логіці. Хоча... до кінця все стане на свої місця.

Книга для письменницького натхнення: "Пиши. Легкий шлях від ідеї до книжки" Таіс Золотковської

Пам'ятаю, як колись на першому курсі журфаку нам сказали: "Якщо ви думаєте, що вас тут навчать писати, ви помиляєтесь. Ми навчимо вас збирати інформацію і добре її компонувати, але, якщо писати ви маєте навчитись самі". Ця фраза мене тоді дуже налякала, але, як виявилось, писати на той момент я вже вміла. Але повернемось до книжки-майстер-класу "Пиши". Про що вона?