Шукати в цьому блозі

четвер, 11 жовтня 2018 р.

Некоротка "Коротка історія семи вбивств" Марлона Джеймса

Люблю епічні полотна з безліччю деталей, саги з купою персонажів, кожен з яких має що сказати. Люблю книжки, які відкривають для мене нові світи. Тож "Коротку історію семи вбивств" я безумовно люблю.


А почалось все з того, що ми вирішили кинути собі виклик і прочитати грубасика на 920 сторінок для подвійної рецензії - результат вже давненько лежить тут. Книжковий блогер мусить постійно втримувати стабільно швидкий темп читання, тому рідко хто підписується на такі величезні томи. Я читала її десь тижнів три (поза тим ще кілька книжок завершила, ну, бо не можу я так довго читати одну), але не шкодую про жодну хвилину, проведену в її компанії.

"Коротка історія семи вбивств" - оповідь аж ніяк не лінійна, адже розказана кількома десятками персонажів - темпераментних і знуджених, харизматичних і буденних. Якісь події швидко нас проминатимуть, інші ж повертатимуться знову і знову з іншого погляду, з новим  звучанням.

Примирити не можна знищити - на комі, якої тут немає, балансує Ямайка 70-х. Ямайка на порозі  громадянської війни, оскільки влада слабка, а банди щоразу отримують більше впливу, зброї, людей. Така Ямайка лякає, там важко жити і неможливо дожити до старості. Залита сонцем і кров'ю вона потребує месії, який зупинить сутички. Ним може стати Співак, який досяг неабиякого успіху у Штатах. Та чи під силу йому голосом змінити душі...

Міцна заявка на кращу книжку літа. Рекомендую.

Немає коментарів:

Дописати коментар