Патрік Модіано "Цирк іде": історія на півжиття, яка читається годину

Флер весняного Парижа та кохання у повітрі - ось що таке "Цирк іде". Насичена історія, яка закінчується трьома крапками і розбитим серцем, але не знищує персонажів, а залишає простір для маневру.

Жан заплутався і лишився сам. Жизель має багато минулого, вона ховається, але минуле завжди наздоганяє. Та чи приречені ці стосунки на провал від самого початку? Важко сказати. Краще гуляти разом з героями Парижем, у якому ми ніколи не були (та й не зможемо бути).

"Цирк іде" - постійний рух, неквапливий, але без зупинок. Кружляє, немов вальс, і залишає по собі відчуття легкого сп'яніння юнацькою закоханістю. Він якось раптово закінчується, обриває на високій ноті, і аж тоді вдається видихнути.

Чудовий варіант для тих, хто любить насичену концентровану прозу, яка постійно тримає у тонусі, і не має часу на довге читання.

Рекомендую.