Химери Борхеса у "Книзі вигаданих істот"

З творчістю Борхеса я познайомилась в університеті - купила на форумі збірку, у якій були "Алеф" та історія ганьби. Скажу відверто: ця література залишилась поза межами мого розуміння, але хрест на авторові не поставила, бо все ж цікаво було читати (хоч таки геть незрозуміло).

Як я пропустила купу книжок з серії, але в'їхала в сюжет: Макс Фрай "Скриня мерця"

Мабуть, ніхто не зможе пояснити, чому "Букшеф" після першої книжки циклу переклав одну з останніх... Але мене це не злякало (так, я принагідно почитую "Волонтерів вічності", які мали б бути другими у цьому гурті) і з текстом впоралась, бо вже в курсі контексту "Єхо" після "Чужака".

"Маруся Чурай" Ліни Костенко у новій святковій одежинці

Новинку "Абабагаламаги" книголюби виглядали довго, бо "Марусю Чурай" з попередніх видань неможливо знайти в продажу вже давно. Ілюстрації Єрка, красивезна тиснена обкладинка... Тому, хоч у мене вже є "Маруся Чурай" з 2000-х, купила й цю, бо гарна.

Графічний роман століття: перший з серії "Пісочний чоловік" Ніла Геймана

Про свою любов до творів Ніла Геймана я можу говорити довго, але не буду. Розповім-но краще про його роботи в якості автора графічних романів. У мене є перший том The Sandman - "Прелюдії і ноктюрни" і я охоче взялась би за наступний, якби не постановила собі тимчасову книжкову дієту.

Третя серія пригод Корморана Страйка. Знову із задоволенням читаю Роберта Гелбрейта

У Джоан Роулінг вийшли яскраві та активні детективи, які хочеться прочитати не відриваючись - від першої до останньої сторінки. Нова гучна справа, нові перипетії у стосунках героїв. І цього разу під прицілом Робін.

Улюблена Скандинавія: Кріс Тведт "Коло смерті"

Якщо б мене спитали, які трилери я люблю найбільше, я б одразу відповіла: "Скандинавські". Адже такої концентрації холоднокровності та красивої природи немає більше ніде. А ще вони просто кайфові - не можу підібрати кращого відповідника. "Коло смерті" - книжка з серії про Мікаеля Бренне, адвоката, який береться за безнадійні справи.

Філіп Пулман "Рубін в імлі" - цікавий початок великої серії

Круто, коли вдається одним махом здолати нечитуна (який до мене традиційно в липні приходить і дає життя), а ще відкрити для себе нового автора у ненав'язливому жанрі - пригодницький young adult. І, хоч від цього роману я не чекала якоїсь феєрії, мені дуже сподобалось, як розвивалась історія.

Довгоочікувана вісточка від Леся Подерв'янського - роман "Таинственный Амбал"

Не знаю, що взагалі тут писати і як взагалі писати про творчість великого Маестро, адже тут все-таки краще один раз прочитати "Амбала", ніж 300 разів прочитати про нього. Шкода, що не в аудіоформаті, бо Подерв'янського я найкраще сприймаю саме так. Але стільки начитувати, то горло можна стратити.

Зведена сестра трилогії "Міленіум": чому не варто очікувати від "Дівчини у павутинні" чогось надзвичайного

"Дівчина у павутинні" Давіда Лаґеркранца мала би стати логічним продовженням трилогії Стіга Ларссона, яку той не зміг продовжити через передчасну смерть. Мала б, але не стала, тому що, як на мене, новий автор створив з вже відомими персонажами щось зовсім інше. Непоганий загалом трилер, але без атмосфери "Міленіуму".

"Містер Сплітфут" Саманти Гант: химерний готичний подорожній нарис

Так,  я все-таки назву цей роман подорожнім нарисом, адже все тут крутиться навколо дороги - не тільки те, що відбувається безпосередньо під час мандрівки, а цей наскрізний образ безконечного шляху, який зрештою приведе героїв до відповідей, які вони шукають.

Прочитане в червні: 13 книжок до бінґо, які мене добряче потішили

Ще тільки середина липня, а я вже підсумки червня роблю. Чи не фантастика? Але в липні вже прочитаних чотири книжки чекають на відгуки, тому не буду затягувати, пройдемось ще раз цією чудовою тринадцяткою у п'ятницю тринадцяте:)

Бажана жахна новинка: Вільям Пітер Блетті "Екзорцист"

Фільм "Екзорист" (1973) за цією книжкою входить до всіх можливих рейтингів кращих жахастиків усіх часів, тому, певна річ, я його подивилась і вже давненько. Не скажу, що сильно налякав, але маркітне видовище. А щодо книжки - то вона таки сильніша. Хтось сумнівався?

Екзотична і незрозуміла Індія: "Бог Дрібниць" Арундаті Рой

Думаю, для багатьох із нас література Індії - надто екзотична, щоб на ній розумітись. А з країною асоціюються священні корови, переповнені автобуси і поїзди, брудні річки і студенти медичних вишів. Історія від Арундаті Рой покаже Індію не очима туриста, для якого все довкола дивовижі, а місцевих, які звикли жити у такому середовищі.

Особлива мандрівка - "Ми" Девіда Ніколлза

Історія про намагання зберегти шлюб. Тобто щось романтичне. Так, я це прочитала, і мені дуже сподобалось, тому що "Ми" - книжка, яка змушує переживати разом з героями від першої до останньої сторінки, яка повертає до витоків того кохання і показує, що зруйнувало щастя колись такої гармонійної пари.

Завершення улюбленої серії. Марина та Сергій Дяченки "Зло не має влади"

Трилогія про Ліну Лапіну - серія, яка не збавляє обертів, а з кожною книжкою тільки додає інтриги і відкриває нові сюжетні лінії. Королівство - повноцінний магічний світ, де не тільки чигають небезпеки, а й живуть найкращі люди.

Джеймс Паттерсон для дітей - це прекрасно

Рідко читаю дитячу-підліткову літературу (на жаль!), але зараз розповім вам про класну книжку-комікс від улюбленого автора трилерів. Отож James Patterson & Chris Tebbetts "Middle School. The Worst Years of My Life" - книжка з секонду, тому у мене немає її продовження. І, на жаль, не підкажу, де можна таке купити. Але якщо натрапите, то беріть, а ще, кажуть, є серіал прикольний.

Ієн Бенкс "Осина фабрика": книжка про дитячі травми і важливість ідентичності

Якщо ви бува саме зараз шукаєте трилер, який зламає вам мозок, то можете зупинитись. Ось він є. Але, скажу вам відверто, "Осина фабрика" - це ще та клініка, тому прочитати її вдасться далеко не всім. Тут багато зображень невиправданої агресії і ще більше жорстокості, яка не піддається логіці. Хоча... до кінця все стане на свої місця.

Книга для письменницького натхнення: "Пиши. Легкий шлях від ідеї до книжки" Таіс Золотковської

Пам'ятаю, як колись на першому курсі журфаку нам сказали: "Якщо ви думаєте, що вас тут навчать писати, ви помиляєтесь. Ми навчимо вас збирати інформацію і добре її компонувати, але, якщо писати ви маєте навчитись самі". Ця фраза мене тоді дуже налякала, але, як виявилось, писати на той момент я вже вміла. Але повернемось до книжки-майстер-класу "Пиши". Про що вона?

Химерна проза: "Біографія випадкового чуда" Тані Малярчук

"Біографія випадкового чуда" - не перша книжка Тані Малярчук, яку я прочитала, точніше друга. І, знаєте, починаю ловити кайф від її особливого, дещо нелогічного, але такого впізнаваного щирого стилю.

Переосмислення "Вія" - "Білий Попіл" Ілларіона Павлюка

Кожна поява україномовного трилера мене дуже тішить. "Білий Попіл" - переклад, але такий майстерний, що я навіть здивувалась, коли дочитала його до кінця і побачила подяку перекладачеві. А дочитала швидко, за якихось кілька годин, бо не могла відкласти книжку.

Переспів відомого сюжету від Оксани Забужко "Казка про калинову сопілку"

Сюжети казок належать до чи ненаймандрованіших у світі. Попелюшки кочують з одного жіночого роману до іншого, а балакучі звірі періодично з'являються у фентезі та дитячій літературі. Оксана Забужко ж пішла іншим шляхом, вона не переробляла сюжету, просто наростила на нього м'язи і зробила більш об'ємним.