Переспів відомого сюжету від Оксани Забужко "Казка про калинову сопілку"

Сюжети казок належать до чи ненаймандрованіших у світі. Попелюшки кочують з одного жіночого роману до іншого, а балакучі звірі періодично з'являються у фентезі та дитячій літературі. Оксана Забужко ж пішла іншим шляхом, вона не переробляла сюжету, просто наростила на нього м'язи і зробила більш об'ємним.

Це було моїм першим знайомством зі стилем Оксани Забужко. Що можу сказати - конкретно цей твір мені зовсім не сподобався, оскільки казку знала до того, тож не було ні ефекту новизни, ні особливо бажання продиратись через складні конструкції. Крім того, казка - історія з виховним елементом. Завжди, але цього разу я не зрозуміла, що ж калинова сопілка хотіла мене навчити: що вбивати не можна, що все таємне стає явним. Так це і так відомо, що ж тут нового...

"Казка про калинову сопілку" - історія заздрості, нерівномірної батьківської любові і дурощів. Все, як у житті. І навіть гірше.  Читати не те, щоб огидно, але цілком і повністю неприємно.

Але для тих, хто раніше не читав казки про калинову сопілку, книжечка мала б бути цікавою, тому спробуйте - 100 сторінок - небагато.