Шукати в цьому блозі

четвер, 1 червня 2017 р.

Прочитане у травні: тепла десятка класики і нового

У своєму інста @tar_el  я вже проанонсувала, що з літа мій друкований блог стає всуціль книжковим, адже невблаганна статистика показує, що саме "прочитані" пости назбирують найбільше переглядів (порожні баночки теж неабияк цікаві моїм читачам - це теж врахую). Косметика переїжджає в інстаграм, а тут публікуватиму рецензії на прочитане, корисні поради для книголюбів, анонси особливо цікавих мені новинок та підбірки на всі випадки життя - книжковий досвід у тисячі прочитаних книг дозволяє. А зараз все ж перейдемо до чудової десятки прочитаного за травень.


У травні я не била рекорди, але читала тільки добре відомі книги, тому почнемо:)

Срджан Валяревич - "Комо"

Цю книгу я прочитала за один вечір - мусіла, адже купила у подарунок. Ви теж читаєте книги, які даруєте друзям? Я завжди:) і навіть не приховую цього.

"Комо" викликала у мене шалену ностальгію за Італією. Я бувала у Комо двічі. Раз у горах, раз просто гуляла довкола озера з температурою. Це чудове місце, де мені сподобалося б жити.

Але книга відомого серба не зовсім про це. Вона про казку на місяць, яка вирвала його з жахіття війни у рідній Югославії, розтрощеній на друзки. А ще про алкоголь - пляшка ж на палітурці з'явилась не випадково.

Я бачила тих італійців, з якими дружив герой. Їхні емоційні обличчя і надмір жестикуляції. Вони дуже живі і правдиві. І взагалі книга написана візуально - читач бачить сюжет - я завжди захоплювалась таким вмінням.

9 з 10 за кілька "знаходиться" у тексті.



Stephen King, Peter Straub - "Black House"


Ця книга у моїй домашній бібліотеці вже десь років п'ять - повелась на обкладинку та прізвище Кінг. Цього року вона вийшла в українському перекладі - не гортала, нічого сказати не можу. Дісталась мені у книжковому сюрпризі на Yakaboo - довелось робити чергову спробу, щоб її осилити.

"Чорний дім" - важко подолати початок, пробігти середину на одному диханні і неможливо закінчити. Та у мене була мета, тому книжку я все ж добила, але не без крові.

Мені не сподобались герої і дивні світи у стилі чарівника Оза. Зате сподобався Чорний будинок, який всередині більший, ніж ззовні. Але Тардіс мені якось ближча по духу.

Тож "Чорний будинок" поповнює список книг Кінга, які мені не подобаються. І там аж 800 сторінок...

5 з 10.



Chuch Palahniuk - "Choke"


Перша книга Поланіка на моєму віку, яка нічим особливим не запам'яталась. Хоча там цікавий сюжет про сексоголіка Віктора та його помираючу матусю, яка несповна розуму вирішила, що її грішне дитя - друге пришестя Ісуса Христа... чи вона так не вирішувала, бо до кінця Чак заплутує настільки, що "Задуха" від сюжету стає цілком реальною.

Її можна розбирати на жорсткі цитати і дещо сприймати, як заклик до дії. Але вона ніколи не стане моєю улюбленою.

7 з 10.



Майкл Доббс - "Картковий будинок"


Це не просто крута книга, а дуже крута книга (хоча переклад викликає у мене низку запитань). Тут є рекомендації, як знищити політичного опонента, з'їсти прем'єра і розтрощити блискучу кар'єру умілим підступом, шантажем, махінаціями з документами... Все, для того, щоб організувати політичну смерть і не менш політичний похорон.

Не факт, що такі маніпуляції спрацюють в Україні, бо все ж треба, щоб противник дорожив своєю репутацією і мав хоч якийсь сором. Я таких ще не бачила.

Вже подумую над тим, щоб глянути якийсь з серіалів.

10 з 10.



Charles Dickens - "David Copperfield"


З цієї книги я дізналась, звідки взялись Девід Коперфілд та Uriah Heep. Кажуть, це класичний приклад виховного роману, де герой проходить низку життєвих випробувань, а потім врешті потрапляє в омріяне світле майбутнє. Але шкода мені було Девіда після перших десяти сторінок і до кінця. Сумна історія поневірянь сирітки, якого всі ображали і хотіли використати.

От просто хотілось обійняти. Зрештою, трохи несподіваний для мене Діккенс.

8 з 10.


Едвар Форстер - "Машина зупиняється"


Антиутопія - один із моїх улюблених жанрів. І у травні я прочитала аж дві. "Машина зупиняється" закінчилась аж надто швидко - за якихось дві години. Повість розповідає про недалеке, як на мене, майбутнє, де люди під опікою розумної машини, яка їх годує, купає, вкладає спати. Люди живуть невеличких кімнатках з однаковим устаткуванням - просто ідеал комунізму - і накопичують думки. Ця мета людства мені подобається, але думка про атрофовані м'язи все ж точить віру в те, що це правильно.

Але ж у назві такий спойлер... машина зупиняється. Вона потроху виходить з ладу, а людям доводить давати раду собі самим. Та чи зможуть вони... Дуже сильний твір, хоч і коротенький.

9 з 10.



Крістофер Пріст - "Перевернутий світ"


Ще одна класна антиутопія про те, що люди бачать те, у що хочуть вірити.

Автор переносить нас у якесь майбутнє, у місто на колесах, яке пересувається залізничними рейками, які постійно треба прокладати, щоб наздогнати химерний оптинуум. Це якась інша планета, не Земля. Люди у місті поділені на гільдії. Жінок дуже мало, і їм варто зосередитись на народженні дітей. А головний герой, який показує нам цей перевернутий світ, стає до лав розвідників майбутнього. Саме його гільдія вирішує, куди далі піде місто.

А фінал геть несподіваний. Тому дуже раджу прочитати цю книгу. Вона безумовно варта вашої уваги.

9 з 10.



Деніел Кіз - "Таємнича історія Біллі Міллігана"


Мені дуже сподобалось, дуже-дуже. "Спліт" я успішно пропустила, але цікавість до синдрому множинної особистості не зникла, а тут тим паче біографічна праця. Навіть "Колекціонера" відклала, коли на неї натрапила.

Читайте, якщо вам цікаво поспостерігати за 27 особистостями в одному тіла. А вам цікаво, бо Деніел Кіз - майстер людиноцентричних сюжетів, які поволі набирають обертів, щоб зрештою вибухнути кульмінаційним феєрверком.

І це друга 10 з 10 травня.



Richard Curtis - "Love Actually"


Я майже певна, що ви бачили цей фільм. Я сама дивилась його разів три. Улюблена різдвяна історія про кохання з найкращим зірковим складом. От вирішила відсвіжити сюжет за допомогою повісті Річарда Кертіса.

А ще ця книжка ідеально підходить для тренування англійської - зверніть увагу.

8 з 10.



John Fawles - "The Collector"


Після "Мага" і "Колекціонера" почесно записую Джона Фаулза до списку своїх улюблених авторів. Але мушу спочатку розповісти, чому взялась за "Колекціонера". #непозбувнабентега не давала мені спокою, то я просто мусила з'ясувати, чи справді Фаулз пише такою дивною мовою. Аж ніяк. У нього досить традиційна англійська. Принаймні, в "Колекціонері".

І так, цілком згодна з Мірандою - "колекціонери - найгірші люди у світі". Вони не зупиняються ні перед чим, поки не здобудуть бажане. Не буду більше спойлерити. Читайте!

10 з 10.


Ось такою була моя чудова десятка травня. Готуюсь до літнього бінго та переформатовую блог. А ви діліться своїми книжковими враженням і пропонуйте мені щось цікавеньке:)

6 коментарів:

  1. Дуже цікаво! Особливо заінтригував картковий будинок!

    ВідповістиВидалити
  2. Юлю, ти така молодець, багато читаєш англійською, ось би мої студенти так читали))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. я в студентські роки не особливо багато читала, але, думаю, то прийде до них з часом)

      Видалити
  3. Скільки цікавинок!
    Серіал Картковий будинок з Кевіном Спейсі дуже раджу))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. хочу подивитись, але треба спочатку розгребтись з тими, що вже є

      Видалити