Шукати в цьому блозі

четвер, 1 червня 2017 р.

Прочитане у травні: тепла десятка класики і нового

У своєму інста @tar_el  я вже проанонсувала, що з літа мій друкований блог стає всуціль книжковим, адже невблаганна статистика показує, що саме "прочитані" пости назбирують найбільше переглядів (порожні баночки теж неабияк цікаві моїм читачам - це теж врахую). Косметика переїжджає в інстаграм, а тут публікуватиму рецензії на прочитане, корисні поради для книголюбів, анонси особливо цікавих мені новинок та підбірки на всі випадки життя - книжковий досвід у тисячі прочитаних книг дозволяє. А зараз все ж перейдемо до чудової десятки прочитаного за травень.


У травні я не била рекорди, але читала тільки добре відомі книги, тому почнемо:)

Срджан Валяревич - "Комо"

Цю книгу я прочитала за один вечір - мусіла, адже купила у подарунок. Ви теж читаєте книги, які даруєте друзям? Я завжди:) і навіть не приховую цього.

"Комо" викликала у мене шалену ностальгію за Італією. Я бувала у Комо двічі. Раз у горах, раз просто гуляла довкола озера з температурою. Це чудове місце, де мені сподобалося б жити.

Але книга відомого серба не зовсім про це. Вона про казку на місяць, яка вирвала його з жахіття війни у рідній Югославії, розтрощеній на друзки. А ще про алкоголь - пляшка ж на палітурці з'явилась не випадково.

Я бачила тих італійців, з якими дружив герой. Їхні емоційні обличчя і надмір жестикуляції. Вони дуже живі і правдиві. І взагалі книга написана візуально - читач бачить сюжет - я завжди захоплювалась таким вмінням.

9 з 10 за кілька "знаходиться" у тексті.



Stephen King, Peter Straub - "Black House"


Ця книга у моїй домашній бібліотеці вже десь років п'ять - повелась на обкладинку та прізвище Кінг. Цього року вона вийшла в українському перекладі - не гортала, нічого сказати не можу. Дісталась мені у книжковому сюрпризі на Yakaboo - довелось робити чергову спробу, щоб її осилити.

"Чорний дім" - важко подолати початок, пробігти середину на одному диханні і неможливо закінчити. Та у мене була мета, тому книжку я все ж добила, але не без крові.

Мені не сподобались герої і дивні світи у стилі чарівника Оза. Зате сподобався Чорний будинок, який всередині більший, ніж ззовні. Але Тардіс мені якось ближча по духу.

Тож "Чорний будинок" поповнює список книг Кінга, які мені не подобаються. І там аж 800 сторінок...

5 з 10.



Chuch Palahniuk - "Choke"


Перша книга Поланіка на моєму віку, яка нічим особливим не запам'яталась. Хоча там цікавий сюжет про сексоголіка Віктора та його помираючу матусю, яка несповна розуму вирішила, що її грішне дитя - друге пришестя Ісуса Христа... чи вона так не вирішувала, бо до кінця Чак заплутує настільки, що "Задуха" від сюжету стає цілком реальною.

Її можна розбирати на жорсткі цитати і дещо сприймати, як заклик до дії. Але вона ніколи не стане моєю улюбленою.

7 з 10.



Майкл Доббс - "Картковий будинок"


Це не просто крута книга, а дуже крута книга (хоча переклад викликає у мене низку запитань). Тут є рекомендації, як знищити політичного опонента, з'їсти прем'єра і розтрощити блискучу кар'єру умілим підступом, шантажем, махінаціями з документами... Все, для того, щоб організувати політичну смерть і не менш політичний похорон.

Не факт, що такі маніпуляції спрацюють в Україні, бо все ж треба, щоб противник дорожив своєю репутацією і мав хоч якийсь сором. Я таких ще не бачила.

Вже подумую над тим, щоб глянути якийсь з серіалів.

10 з 10.



Charles Dickens - "David Copperfield"


З цієї книги я дізналась, звідки взялись Девід Коперфілд та Uriah Heep. Кажуть, це класичний приклад виховного роману, де герой проходить низку життєвих випробувань, а потім врешті потрапляє в омріяне світле майбутнє. Але шкода мені було Девіда після перших десяти сторінок і до кінця. Сумна історія поневірянь сирітки, якого всі ображали і хотіли використати.

От просто хотілось обійняти. Зрештою, трохи несподіваний для мене Діккенс.

8 з 10.


Едвар Форстер - "Машина зупиняється"


Антиутопія - один із моїх улюблених жанрів. І у травні я прочитала аж дві. "Машина зупиняється" закінчилась аж надто швидко - за якихось дві години. Повість розповідає про недалеке, як на мене, майбутнє, де люди під опікою розумної машини, яка їх годує, купає, вкладає спати. Люди живуть невеличких кімнатках з однаковим устаткуванням - просто ідеал комунізму - і накопичують думки. Ця мета людства мені подобається, але думка про атрофовані м'язи все ж точить віру в те, що це правильно.

Але ж у назві такий спойлер... машина зупиняється. Вона потроху виходить з ладу, а людям доводить давати раду собі самим. Та чи зможуть вони... Дуже сильний твір, хоч і коротенький.

9 з 10.



Крістофер Пріст - "Перевернутий світ"


Ще одна класна антиутопія про те, що люди бачать те, у що хочуть вірити.

Автор переносить нас у якесь майбутнє, у місто на колесах, яке пересувається залізничними рейками, які постійно треба прокладати, щоб наздогнати химерний оптинуум. Це якась інша планета, не Земля. Люди у місті поділені на гільдії. Жінок дуже мало, і їм варто зосередитись на народженні дітей. А головний герой, який показує нам цей перевернутий світ, стає до лав розвідників майбутнього. Саме його гільдія вирішує, куди далі піде місто.

А фінал геть несподіваний. Тому дуже раджу прочитати цю книгу. Вона безумовно варта вашої уваги.

9 з 10.



Деніел Кіз - "Таємнича історія Біллі Міллігана"


Мені дуже сподобалось, дуже-дуже. "Спліт" я успішно пропустила, але цікавість до синдрому множинної особистості не зникла, а тут тим паче біографічна праця. Навіть "Колекціонера" відклала, коли на неї натрапила.

Читайте, якщо вам цікаво поспостерігати за 27 особистостями в одному тіла. А вам цікаво, бо Деніел Кіз - майстер людиноцентричних сюжетів, які поволі набирають обертів, щоб зрештою вибухнути кульмінаційним феєрверком.

І це друга 10 з 10 травня.



Richard Curtis - "Love Actually"


Я майже певна, що ви бачили цей фільм. Я сама дивилась його разів три. Улюблена різдвяна історія про кохання з найкращим зірковим складом. От вирішила відсвіжити сюжет за допомогою повісті Річарда Кертіса.

А ще ця книжка ідеально підходить для тренування англійської - зверніть увагу.

8 з 10.



John Fawles - "The Collector"


Після "Мага" і "Колекціонера" почесно записую Джона Фаулза до списку своїх улюблених авторів. Але мушу спочатку розповісти, чому взялась за "Колекціонера". #непозбувнабентега не давала мені спокою, то я просто мусила з'ясувати, чи справді Фаулз пише такою дивною мовою. Аж ніяк. У нього досить традиційна англійська. Принаймні, в "Колекціонері".

І так, цілком згодна з Мірандою - "колекціонери - найгірші люди у світі". Вони не зупиняються ні перед чим, поки не здобудуть бажане. Не буду більше спойлерити. Читайте!

10 з 10.


Ось такою була моя чудова десятка травня. Готуюсь до літнього бінго та переформатовую блог. А ви діліться своїми книжковими враженням і пропонуйте мені щось цікавеньке:)

6 коментарів:

  1. Дуже цікаво! Особливо заінтригував картковий будинок!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. тут ще кажуть, що серіал дуже крутий)

      Видалити
  2. Юлю, ти така молодець, багато читаєш англійською, ось би мої студенти так читали))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. я в студентські роки не особливо багато читала, але, думаю, то прийде до них з часом)

      Видалити
  3. Скільки цікавинок!
    Серіал Картковий будинок з Кевіном Спейсі дуже раджу))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. хочу подивитись, але треба спочатку розгребтись з тими, що вже є

      Видалити