Можливо, я вже казала про те, що, якщо читаю книжку довше тижня, то вона мені не подобається автоматично. Цю я читала днів десять, але все одно можу сміливо рекомендувати її, особливо таким самим лютим книгоїдам, як я. Хоча конкретно це видання від "Теза" не дуже сподобалось дрібними помилками і аж надто яскравою обкладинкою з Вогнеруким. Хоча добре, звісно, що тут не Каприкорн.
Книголюбам сподобається, тому що всі позитивні герої тут - книголюби. А злючки не тільки не терплять книжок, а й взагалі не вміють читати. А сюжет закручується навколо дивного і рідкісного вміння вичитувати у реальність предмети або й персонажів з книги. Його має Мо (Мортімер) - палітурник і просто хранитель книг. Він самостійно виховує доньку, бо матір таємничо зникла. Дівчинка взагалі не пам'ятає її.
Мій тато колись мріяв про вміння витягувати всілякі ніштяки з телевізора. Мо ж свою суперсилу не шанує, оскільки від нього не залежить, що ж вийде з книги. Та й, якщо щось вийшло, то щось туди мусить потрапити. Тоді, коли він вичитав з "Чорнильного серця" Каприкорна і його поплічників, у книзі зникла його дружина. І як він не намагався її повернути, все було марно. То ж він перестав читати вголос. Зовсім.
Але зажерливий бандит не залишив Мо у спокої, він хоче отримати ще дещо, чим володів у світі "Чорнильного серця". І починає переслідування.
Ця книга повна книжок, книжкових цитат, любові до книг, тобто всього того, що так люблять книголюби. Однозначно must-read:)
А ви читали "Чорнильне серце""?
Я не читала, але закинула у список прочитати. Не знаєш, є в електронному варіанті?
ВідповістиВидалитиОчень интересная книга ))
ВідповістиВидалитиhttp://evgenijamir.blogspot.com/