Шукати в цьому блозі

субота, 10 червня 2017 р.

Чи варто вчитись "Мистецтва війни" за Сунь-Дзи?


Не люблю нон-фікшен, але завжди захоплювалась глобальними політологічними працями. "Державець" Макіавеллі - найкраща книга прочитана в університеті (мабуть, саме вона штовхнула мене на необдуману покупку всіх творів автора... староіталійською). Але сьогодні ми говоримо про Сунь-Дзи і перший солідний переклад цієї праці українською.




Почати, мабуть, варто з того, що мистецтво війни для Сунь-Дзи - це геть не військовий вишкіл чи зведення укріплень. Для нього найвища перемога - підкорити антагоніста (чомусь у книзі вперто не звучить слово ворог), уникнувши будь-якого кровопролиття.

"Той, хто здобув сто перемог у ста поєдинках, - не герой; геройство - підкорити антагоністське військо взагалі без боротьби". 

Сунь-Дзи вчить використовувати переваги місцевості, вербувати шпигунів, переконувати і мотивувати. І хоч книжка з біса цікава, ці 100 сторінок розтягнулись для мене на п’ять днів. Досі дивуюсь.


"Видавництво Старого Лева" добряче попрацювало над оформленням. Гарний папір, ієрогліфи - і книга ніби дихає Сходом. Вам сподобається, не може не сподобатись.

Те, що у кутику написане незрозумілою мовою перекладається так:

"Війна - це мистецтво брехні. Тому, коли ти вправний, придурюйся невмілим. Якщо ти діяльний - корч із себе млявого. Якщо ти близько - вдавай, що далеко, а якщо далеко - вдавай, що близько. Якщо ворог жадібний - спокуси його жаданим об’єктом. Якщо хаотичний - захопи його". 



Сунь-Дзи вчить мислити глобальніше і планувати. Вивчати ворога і скористатись з його слабкостей, але насамперед пізнати себе. А закликає берегтись від тривалої війни, втрати від якої ніколи не перекривають здобутків.

"Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; той, хто не знає ворога, але знає себе, ніколи виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію". 


Та, якщо чесно, не знаю, як алегоричні прийоми Сунь-Дзи застосовувати до воєнних дій. Часи змінились і війни стали значно страшнішими. Вони стали довшими і виснажливішими. Такими, яких не терпів Сунь-Дзи.


А ви читали Сунь-Дзи?

3 коментарі:

  1. Спасибо за приятный пост ))

    http://evgenijamir.blogspot.com/

    ВідповістиВидалити
  2. Интересно, я давно хочу прочесть такую книгу.

    ВідповістиВидалити
  3. Я думаю, що і в повсякденне життя щось можна взяти з цієї книжки.

    ВідповістиВидалити