"Про письменство". Поради для всіх, хто пише, від Стівена Кінга

Я люблю Кінга і періодично звертаюсь до його творчості, але все ж не відношу до когорти улюблених. Бо з його книгами буває двояко. Одні дуже подобаються, а інші викликають подив, огиду і закономірне: "що за ф...ня?". У його доробку купа вигадок, а тут такий діамант - спогади, та ще й поради... І маємо відповідь на #YakabooBingoAutumn - книга про мистецтво.

Стівен Кінг воістину належить до тих небагатьох, хто має законне право писати отакі своєрідні методички для письменників-початківців. Бо в нього на літературній ниві все прекрасно виходить. Без жодних сумнівів.

І книга вийшла збіса гарною, хоч як би він не скаржився на те, що нон-фікшн це не його. По-моєму, ці спогади про дитинство (тяжке дитинство, не дивно, що він дійшов до такої творчості), а ще талант до насмикування чудових безглуздих цитат як писати не треба і чудових мудрих цитат від світових метрів як треба писати.

Стівену дуже пощастило з дружиною, яка стала для нього еталонним читачем, який точно знає, що покритикувати, а за що похвалити. Було б добре, щоб кожен письменник мав такого вірного компаньйона - якщо не чоловіка/дружину, то хоча б приятеля, який не боїться образити. І мама в Стівена теж прекрасна жінка, яка дала синові віру у письменство. Думаю, без її впливу він міг і не розкритись як автор. 

А от остання частина - без спойлерів - це, мабуть, найстрашніше з того, що писав Кінг будь-коли. Прочитайте.

І взагалі раджу цю книгу всім, хто хоч час від часу береться за писання - там багато корисного. Особливо про те, як полегшити текст. А для любителів Кінга - так, ви мусити відкрити улюбленого автора з іншого боку:)