"Відьма" (в оригіналі HEX - прокляття) розповідає про побут американського провінційного містечка Блек Спрінг, де тусується тітонька з ХVII століття, яка все ніяк не помре. Тобто вона давно померла, але як зомбачок гуляє собі і наводить жаху. Місцеві розповідають, що вона - відьма, яку змусили вбити власну дитину, і з того часу вона потихеньку мстить місцевим за те, що її змусили пережити.
У Катаріни ван Вайлер (як ви розумієте, пані походить з Нідерландів) зашиті очі (бо то лихі очі, які все врікають) і рот теж надійно стягнутий стібками (бо ж вона постійно шепче прокльони. Ті, хто народився у містечку сприймають її як необхідне зло і навіть не особливо звертають на неї увагу. Звикли. От тільки прокляття не дає їм поїхати. На віддалі від дому їх переслідують страшні видіння, які змушують думати про самогубство. А ті, хто вирішив переїхати, вже не може покинути це містечко.
Але це так, дрібниці. Там починається таке, що мені страшно було читати далі, страшно було лишати книжку, а ще страшніше було вилазити з-під ковдри. Так, такі речі я вперто читаю вечорами, коли вони мають найсильніший ефект.
"Відьма" мені сподобалась. Добротний жахастик без помітних дірок у сюжеті. Було трохи помилок типу "міль" замість "миль", але, думаю, пробачу їх перекладачеві та редактору.
Немає коментарів:
Дописати коментар