Продовження багряної серії - "Скляний меч" Вікторії Авеярд

Перша частина саги про Мару Барров мені сподобалась. Навіть писала хвалебну рецензію для yakaboo, але друга частина історії, як на мене, підкачала. Та й тексту там було більше. Мені більше не сподобалось, ніж так. І зараз розповім чому.

"Скляний меч" розповідає про підпілля, про Багряну сторожу, про боротьбу... і про метання Мари між принцами. І все через серед грон помилок - тут значно (знаааачно) гірше вичитаний текст, ніж у "Багряній королеві". А це величезний удар навіть по ідеальному тексту, яким "Скляний меч" не є.

• йому бракує динаміки;
• персонажам часто не вистачає логіки;
• у мене якісь геть нав'язливі асоціації з "Людьми Х". Шкода, що не знайшлось місця для Логана Росомахи;
• і фентезі - це круто, але не вірю. Геть не вірю...

Я кілька разів відкладала цю книженцію, бо не могла на ній зосередитись. Нудилась, змушувала себе повертатись, бо позичену книгу все ж треба віддавати. І тільки на фініші мені нормально пішло. Чи то розчиталась, чи ж просто відчула, що вже близько...

Але кінцівка вселяє віру, що далі має бути щось цікаве. Тому читання серії я швидше за все продовжу. 

Тому, якщо ви читали "Багряну королеву", то за "Скляний меч" візьметесь у будь-якому випадку, а решті раджу добряче подумати перш ніж підсідати на таку серію.