Досі не читала білінгв і можу сказати, що це дуже цікавий досвід. Хоча оцінювала я переважно оригінал, але порівнювати деякі фрагменти зі зрозумілими італійським, де геть по-іншому були розставлені акценти, виявилось цікаво і місцями кумедно. Хоча не скажу, що це легке читання. Я знала сюжет, а це сюжет, який завжди мене вибішував своїм непотрібним драматизмом.
У своєму інста я навіть назвала цю п'єсу різаниною, бо там купа трупів. Звісно, хто на що увагу звертає, але мені не зрозуміле захоплення Джульєтти вбивцею її дворідного брата і нестримне бажання одразу з ним побратись. Так, нам всім колись було по 14-16 років, але щоб аж так шкалило... Прояви психозу треба якось лікувати, або хоча б ізолюватись від людей, щоб не шкодили собі і ближнім.
Та, якщо Ромео та Джульєтту, через юність яких їм можна пробачити певну нелогічність, то пан Капулетті, який обзиває свою дитину (в італійському варіанті "путанеллою") виглядає огидно. І ця непримиренна ворожнеча сімейств - звідки вона взялась (добре, звичайно, що припинилась, але якою ціною)?
Та, що б я тут не писала, Шекспір залишиться одним з найулюбленіших класиків англомовного світу. І його лірикою (драмою) захоплюватимуться все нові та нові покоління. А я сказала своє фе і більше за нього братись не буду. Оригінал оцінила: написано майстерно, сюжет - мєрзасть.
Немає коментарів:
Дописати коментар