"Вбивство п'яної піонерки" - пам'яті Сергія Оксеника (Іванюка)

Коли я бралась за цю книжку Сергій Іванюк (Оксеник) готувався до автограф-сесій, спілкування з прихильниками, планував нові романи. А потім його раптово не стало. Дуже шкода, що ця людина великої душі, неймовірного гумору та потужного письменницького таланту, вже нічого не напише. Згадаємо його і його книгу, яку варто читати.

"Вбивство п'яної піонерки" - не трилер і не детектив, як може здатись з доволі промовистої назви. Це - портрет епохи, у яку авторові не хочеться повертатись. А я радію, що не застала. Тут вже не славлять Сталіна, але досі люблять Леніна. У селян ще досі немає паспортів, але вже є телефони. Хоча... літні канікули все такі ж безтурботні і на свіжому повітрі, як я пам'ятаю.

Варварка - село тихе. Там не відбувається взагалі нічого. Тому крадіжки курей стають неабиякою сенсацією. Не тільки для тих господарів, у яких їх вкрали, а й для місцевого дільничного, який вже й забув, як виглядає кримінальна справа і як писати слово "адчот" чи "отчот"... Ой, хто ж його зна, як його писати.

Про події нам розповідають тринадцятирічний Вовка, який не тільки купається в річці, тягне бичків та годує курей, а й пильнує молодшого брата Юрка. Другий голос в цій історії - міліціонер Ревмір, який нарешті натрапив на справжній злочин і відчув всю романтику своєї доблесної професії.

Часом кумедна, часом щемка історія повертає до того моменту, що омріяний комунізм - як марево, до нього ніколи не дійти. Але під час його будівництва будуть жертви. Знищені голодомором, репресіями, війною... Знищені фізично і морально. Комунізм вбиває. Він і вбив ту піонерку, сп'янілу від "правільного путі", яким "ідут таваріщі".