"Колір зла" - антологія, укладена вченим після ґрунтовного дослідження. Тому дуже дивно, що там трапляються відверто слабкі твори. Мені загалом цілком сподобалось тільки одне оповідання, яке вийшло з-під пера Вагнера. І воно могло б врятувати в моїх очах "Колір зла", якби я не читала його раніше. Отак.
Кінг не вразив "Плесом" - все-таки малі жанри - не його. Йому потрібен простір для того, щоб реалізовувати свої сюжети. Романіст назавжди. Звісно, тут є "Поклик Ктулху" Лавкрафта - маркітний шедевр, атмосфера якого настільки потужна, що ще кілька днів потім сцикотна, але його я теж читала раніше.
До речі, вийшло і продовження "Кольору зла" - "Голова медузи", але чомусь російською, тому я з ним не познайомлюсь, а, можливо, там було щось краще. Але що зробиш, якщо "КСД" забило на мої принципи...
Можу радити "Колір зла" тим, хто не має великого досвіду у жанрі горору і взагалі ще вміє боятись. Бувалим страхожерам це читати не варто, бо підбір творів не найкращий (навіть якось сумно, що все це вважається шедеврами жахливої літератури. Хоча так, це справді жахливо). Я ж розчарована і раджу читати романи того ж Кінга або продовжувати знайомство з непростим Лавкрафтом.
Немає коментарів:
Дописати коментар