"Oh Boy" Марі-Од Мюрай - коли скучила за Young Adult

Давненько мені не доводилось читати чогось такого, якщо взагалі доводилось. Адже Oh Boy зачіпає низку проблем, на які ми звикли заплющувати очі - що ж нам власних мало? Що зробити трьом сиріткам, щоб їх не розлучили, як боротись за щастя, коли тато вже давно покинув, а мама вирішила звести рахунки з життям.

Коли читала синопсис цієї книги, була переконана, що мене чекає щось неймовірно трагічне, 150 сторінок книги життя, які я, мабуть, мучитиму кілька років, а потім, зрештою кину, не дочитавши. Та історія все ж виявилась, хоч і сумною, але дуже повчальною і якоюсь навіть затишною, бо сирітки все ж знаходять сім'ю. І здійснюють деякі мрії.

Та мені трохи дивно, що така книга вийшла друком в Україні, тому що один із головних героїв - старший братик Барт - людина нетрадиційної орієнтації, і автор чимало уваги приділяє його амурним походенькам. Я в жодному разі не виступаю за пропаганду такого способу життя, але вважаю, що нам треба все-таки нарешті зрозуміти, що всі люди різні, і їхній вибір треба поважати. І відходити від образу великомученика, який жертвує всім, щоб комусь там було краще. Це все від лукавого.

Це справді варта уваги книженція не тільки для юних дорослих, а й трохи старших. Вона може багато навчити тих, хто вже геть зневірився у власному житті. Не все так погано.