Поза челенджами: "Чудове чудовисько" Сашка Дерманського

Здається, що за своєю любов'ю до західної літератури, я почала забувати, що серед українських авторів не бракує класних... навіть у надскладному дитячому жанрі. "Чудове чудовисько" я проковтнула за кілька годин із великим задоволенням. І, якби Чу трохи не нагадував мені за виглядом Кісю з "Корпорації монстрів", то було б взагалі ідеально.

Та у цій книзі й так все прекрасно: величезний шрифт (тільки за це дитячі книги обожнюю), гарне структурування, приємний оку папір, а мова - мова розкішна. Тут без жартів: чудова книжка для школярів, яким в силу юного віку бракує лексики. Сашко Дерманський грається словами і робить це так майстерно, що навіть така капосна філологиня як я в дикому захваті.

Тепер у моєму словнику з'явилось гарненьке слово "глипач" на позначення шпигуна і взагалі дуже багатьох речей, бо сподобалось. А ще захотілось мати серед друзів таке миле волохате диво, але краще фіолетове, мені цей колір ближчий, ніж рожевий.

Ви знали, що у чудовиськ не бабуся і дідусь, а баба і бабай? Добре продумані авторами світи аж кличуть до себе. Тепер хочу решту прочитати, але коли воно буде...