То ж "Цвинтарна книга" - вона ніби й дитяча література, але для дитячої якась аж надто брутальна, а для дорослої аж надто дитяча. Хоча сама задумка з хлопчиком, якого виховали почвари з кладовища, дуже прикольна. І хоч мені не подобається ні розвиток сюжету, ні те, як розвиваються герої, але фінал, як на мене, все-таки вийшов дуже привальний. Можливо, навіть найкращий з можливих.
Гейману добре вдаєтьс створювати похмуру атмосферу, додавати сякої-такої готичності сірим будням на кладовищі. Його привиди - цілком правдиві привиди, якими ми їх собі уявляємо, але не можна дітям читати таких книжок. Навіть мені не завжди було зручно спостерігати за такими діалогами.
А щодо Геймана, то у цьому місяці на вас чекає ще один відгук на його книгу. Сподіваюсь, що буду чемна і так не затягуватиму страшно.
хлопчик, якого виховали почвари х кладовища? :) це ж геніально!
ВідповістиВидалити