Не скажу, щоб я колись була в особливому захваті від творів Ольги Кобилянської. Швидше було щось на кшталт "читати можна, але без фанатизму", але "Меланхолійний вальс" мені несподівано навіть дуже "зайшов". Можливо, тому що з пошуком твору на "музична книжка" виникли неабиякі проблеми.
"Меланхолійний вальс" - твір від першої особи, у якому практично немає чоловічих персонажів, тобто таки немає, адже згадки про коханого, а потім сина важко назвати вагомою частиною сюжету. Воно й не дивно, адже Ольга Кобилянська відома своїми феміністичними поглядами.
І в центрі в нас три жіночі персони: артистка, музикантка і вчителька - вона ж оповідач. Вона свідомо ставить себе нижче творчих дам. Та й, зрештою, Кобилянська бачить для неї самореалізацію тільки у сімейному житті, а не у мистецтві. А художниця і піаністка - птахи зовсім іншого польоту, які дарують натхнення не тільки собі, а й усім довкола.
"Меланхолійний вальс" - дуже сумна новела. Шкода, що Кобилянська розпорядилась героями саме так. Мені все ж хотілось, щоб було більше тексту, і більше життя у цьому творі.
А як вам творчість Ольги Кобилянської?
Немає коментарів:
Дописати коментар