Скандальний Винничук - "Діви ночі"

До Дня читача (хто не знає, це - 14 лютого) у "Фоліо" були гарні знижки та безкоштовна доставка, то я відвела душу і купила собі одразу 5 книжок Винничука і постановила прочитати їх усі в березні. Тож готуйтесь - буде багато львівських батярів, гульвіс та порядних панянок, які все ж не можуть встояти перед шармом такого джентльмена.

"Діви ночі" - найвідоміший твір Юрія Винничука. Він не раз згадує його у своїх пізніших працях. У ньому є певні біографічні вкраплення, та оскільки читаю Юзя Обсерватора вже досить давно, я б не стала всьому цьому вірити, хоч яким правдоподібним воно б не здавалось.

А так можна повірити, що після армії Винничук починав кар'єру з сутенерства і був покровителем двох одеських повій, які не тільки принесли йому дуже легкі гроші, а й купу клопотів. Часи були непевні, кожен крутився, як міг. Йому ось вдалось знайти свою нішу межи панянками певної поведінки.

І, якщо перша половина "Дів ночі" - грайливо-еротична з певним кримінальним відтінком (все-таки проституція - зовсім не легальне заняття), то друга - трилерово-злочинна з певним нальотом збоченства (хоч це і більше моя тема, але сподобалась менше).

Все ж думаю, що певна правда у "Дівах ночі" є, і деякі герої навіть мають прототипів (можливо, вже й неживих, все-таки 1978 рік давно був). Але є й доконані факти, як от Винничукове фарцування, про яке він не раз і не двічі згадує у своїх колонках.

Раджу: цікавий твір, який вміє закохати в себе.