Мені колись дуже сподобалась фраза Ніла Геймана про збірки короткої прози. Мовляв, якщо вам не сподобалось одне чи два оповідання, але сподобались інші, то збірка вже для вас не пропаща, чого не скажеш про великий твір, де все однозначно.
Що мене розчарувало? Те, що оповідання Ніла Геймана я вже читала в іншій його збірці, а от решта авторів для мене були не просто жодного разу не читані, а й геть не знайомі. І це було приємно, хоча не впевнена, що продовжу знайомство далі, бо все-таки одне вдале оповідання не показує читабельності автора. Але як пробний зразок - це навіть дуже варіант для тих, кому бракує часу, або ж для тих, хто не хоче марнуватись читанням того, що швидше за все не сподобається.
Загалом збірка "Неприродні тварюки" мені сподобалась як ззовні - класна обкладинка, гарне оформлення, так і наповненням - оповідання підібрані зі смаком. Але все-таки коротка проза - не зовсім моє. Хоча... відгуки на збірки короткої прози незабаром знову будуть. Нічого не можу вдіяти.
Приємного читання!
загалом коротка проза - не моя тема, мені треба надовго розтягнути задоволення.
ВідповістиВидалитиале я не читала саме цієї книги