Літературна екзотика: "Я ще та комуністична баба!" Дана Лунгу (Румунія)

Є на карті чимало країн про літературу яких я знаю дуже мало. Таких досить навіть у Європі. Такі близькі географічно Угорщина, Молдова, Румунія, Словаччина, Словенія залишаються білими плямами, тому я вирішила зробити їх трохи ближчими і на пробу взяла оцю сатиру з серії "Карта світу" від "Фоліо".

Розкажу вам трохи про свої очікування: я думала, що це буде щось дуже смішне, близьке до театру абсурду з тугою старої баби за молодістю і відповідно комуністичним минулим. Але повість (для роману все ж бракує об'єму) Дана Лунгу геть не веселила, вона виявилась аж надто сучасною і чимось дуже нагадує теперішнє українське з мантрою "за Януковича було більше порядку".

І хоча книжка сподівань моїх не виправдала, аж ніяк не могла, бо ж не про те, що я собі намріяла, але все ж сподобалась, тому що стала новим смаком серед вже звичних укрсучліт, британської та американської, до якої я так звикла. Конкретно цей твір Дана Лунгу нагадав фільми Кустуріци: ніби й кумедно, але ж який ідіотизм там коїться.

"Я ще та комуністична баба" розповідає про три виміри життя головної героїні: її дитинство у селі серед кізяків, побут та навчання у місті і вже післяреволюційне буття, коли донька виїхала та готується вийти заміж за канадця. Ця жінка у чомусь наївна, у чомусь смішна, але й глибоко нещасна, бо після життя у достатку (за комунізму мала дуже добру роботу) прийшли злидні - і не тому, що вона гроші проциндрила, а тому, що зароблене різко втратило цінність. Всі, хто пережив дев'яності з їхніми мільйонами, її зрозуміють і навіть поспівчувають.

Та все ж головна мораль цього твору у тому, що минуле залишиться минулим, як за ним не тужи.

Вердикт: цікава книжка, але з редагуванням проблеми. Так і не зрозуміла для себе до кінця: чи це так задумано, чи недогляд.