Шукати в цьому блозі

понеділок, 16 квітня 2018 р.

"Танґо смерті" - мабуть, найкраще, що є у Винничука

Ось я і закінчила свій п'ятикнижний Винничук-челендж, притримавши найсмачніше до десерту. І що, скажу я вам, цю книжечку віддаю у подарунок, але собі обов'язково незабаром придбаю новеньку.


"Танґо смерті" - про війну, війну у Львові і за його межами, про жорстоких, але охайних фріців, про жорстоких, але неохайних асвабадітєлєй, і про те, як у Янівському концентраційному таборі знайшли спосіб для переселення душ. І цей спосіб - тужлива мелодія танго, яке народилось ще в Арканумі.

Книжка - фантастична! Часом смішна настільки, що аж плачеш від реготу. А часом робиться так сумно, що й не висловити. Дуже комплексна, емоційна і на межі. Але читається з однаковою насолодою і лірика, і пригоди, і ті болючі моменти, які передують відходу. Хто зна, чи дійшли б ми до того, якби старий маестро не муштрував так вперто амбітну студентку грати і грати...

Її варто читати всім. Без певного знання львівського балаку вам може бути складно зрозуміти певні фрагменти, але завжди можна звернутись за порадою до місцевих експертів, які розтлумачать. Не пошкодуєте.

"Танґо смерті" - це шедевр. І дозволю собі сказати, що одна з вершин української сучасної літератури.

Немає коментарів:

Дописати коментар