Читати її я почала геть випадково, розгрібаючи завали оригіналів на рідері (чула про таку українською, але чомусь їх не пов'язала. У кадрі не вона). Сюжет, який добру половину книги розвивається у закритому просторі, мене одразу полонив. Захотілось читати ще і ще.
Джек і його мама зачинені у кімнаті. Джек ніколи не був назовні. Вночі до матері інколи приходить Старий Нік, і тоді ліжко дуже скрипить. У цей час Джек ховається у шафі, що дідуган його не зачепив. Видається, що це якийсь сюр.
Насправді чоловік колись викрав 19-річну дівчину і вже сім років тримає її у міцному сараї, де під обшивкою сталеві листи, щоб та часом не втекла. Він ґвалтує її. А у неділю приносить їм їжу. Джек - і його син, та Ма ховає хлопця, бо він - єдине, що змушує її жити. Перед Джеком вона народила дівчинку, але та не вижила.
Вони тікають, їм справді вдається, хоч я не вірила, що такий благенький план може спрацювати. Старого Ніка ув'язнюють, і Джек дізнається, що світ поза кімнатою є і він дуже великий. Тільки от сонце до нього не дуже привітне, бо хлопчик ніколи не був надворі, а дощ - то взагалі якась трагедія.
Вони вчаться жити далі за межами стін кімнати. Джекові спочатку некомфортно, але потім він врешті розуміє, що весь його світ впродовж п'яти років був всього лиш комірчиною.
Книжка - чудова, але дуже б'є емоційно, тому з нею треба бути обережною.
Немає коментарів:
Дописати коментар