Шукати в цьому блозі

пʼятницю, 6 квітня 2018 р.

Енді Вейр "Артеміда" - я не читала "Марсіанина", то й що?

Ніколи не була фанаткою космічної теми, але "Артеміда" мене чомусь одразу привабила. Може, тому що блогери її так хвалили, а, може, тому вона така гарна чорна, а в мене на чорні книжки якась манія...


Артеміда - це людське поселення на Місяці, яке складається з п'яти куполів і цілого підземного бункера. Живе воно в основному за кошти від космічного туризму, тому там все дорого (плюс дорога логістика - тут вам безкоштовну доставку не організуєш), але поза тим є там і корінне населення (тобто як корінне, просто ті, хто вже обжився) десь в кількості 2000 осіб.

Джаз Башара на Артеміді з шести років і вертатись на Землю для неї взагалі не варіант - гравітація її замучить. Тому дівчина працює носієм і має невеличкий підпільний бізнес, бо на зарплату особливо не розженешся. Маленькі контрабандистські послуги, які вона надає багатіям зрештою приводять її до злочину століття. А на Артеміді таке в принципі неможливо. Чи вигорить у неї все?

Роман - це суміш екшну, діалогів (місцями дещо ванільних) і вкраплень наукової фантастики з усілякими конструктивними описами, яких я зовсім не вшарила (гуманітарій, воно й не дивно), яка дуже класно читається. Я не зовсім повірила у фінал, але прощаю це книзі, яка мені загалом дуже сподобалась (був би там ще Ганнібал...).

"Артеміду" до читання раджу.

Немає коментарів:

Дописати коментар