"Викрадачі вогню": коли нон-фікшн настілький крутий, що хочеться ще

Знаю, що за кожної нагоди розповідаю, наскільки сильна моя нелюбов до нон-фікшну. Бо воно так є, і щоб ви часом не забули, коли я собі його читаю - тільки заради розвитку, а не в задоволення. Хоча з творінням Стівена Колтера та Джеймі Уіла такого не було. Мені дуже сподобалось.

Що таке змінені стани - те, чого ми можемо досягти, переживаючи якісь надзвичайні емоції... або вживаючи психоделіки, які мовби піднімають душу над тілом і розширюють свідомість до таких масштабів, які без них важко й уявити.

Так, ця книжка про наркоту.

Ні, серйозно.

І алкоголь. Охохо... І про всілякі стимулюючі препарати, які за певного дозування дають веселі результати. А ще екстремальні види спорту і прометеївську революцію.

Не знаю, як вам, а мені дипломна після святкування дня студента писалась дуже легко. Кілька сторінок довелось викинути, бо вийшло щось аж надто креативне. Лімончелла дає ще той змінений стан.

Тож стимуляція ззовні, як рушій внутрішніх процесів, каталізатор когнітивної роботи. Цікаво? А якщо мається на увазі метамфетамін? Чи солодкий дим травички, яка проганяє біль і сум? Не подумайте, автори нікого не закликають вживати. Вони просто розповідають про можливі несподівані ефекти.

У книзі дуже багато прикладів і всі цікаві. Думаю, Котлер та Уіл підводять нас до того, що скоро подібними препаратами користуватимуться всі, кому потрібно буде вийти за межі. Не для того, щоб займатись саморуйнування, а, власне, для того, щоб відкрити у собі щось нове та явите це світові.

От цю книжку люто раджу - читайте, не шкодуйте собі. Спочатку вона здаватиметься важкою, але потім відкриє вам таке... Ні, я теж не закликаю вживати.