Макс Фрай "Волонтери вічності": як це читати серію не по порядку

Після "Чужака" (першої частини) я взялась за "Скриню мерця" (а це якась з останніх частин), тому тепер повернулась до другої - "Волонтерів вічності", щоб повернути хоч якусь логіку до свого читання Макс Фрай. Повернула. Поговоримо?

Оскільки читала ще в серпні (а зараз, зачекайте-но, жовтень) то загалом сюжет вимівся з пам'яті і перемішався з іншими - все ж герої всюди ті ж. Але пам'ятаю, що мені було цікаво і захопливо, а ще легко читалось.

Світ Єхо - той, у який хочеться повертатись навіть, якщо ти провів там багато часу. Зрештою, одна з частин цього роману саме про те, як Макс повернувся у наш світ і як зле йому було без магії. Кава, звісно, тут смачніша - та чи тільки в каві щастя?

Впевнена, що і я повертатимусь до Єхо у часи лютого нечитуна, життєвих колізій, коли хочеться кудись втекти, а ще, коли мені бракуватиме релаксу. Наступні частини вже закладені.

Якісне афористичне чтиво, яке треба смакувати поволі, як добру каву.