Дуже люблю книжки з малюнками: дитячі і особливо дорослі. І,
попри те, що Пітера Брауна все ж вважають дитячим письменником (хоча він ж
більше ілюстратор), але «Дикого робота» я б швидше назвала добрим підлітковим
чтивом для тих, хто вже вміє робити певні висновки з прочитаного.
«Дикий робот» з оригінальними авторськими ілюстраціями
виглядає досить солідним томиком, але через типовий «дитячий» грубенький шрифт
та чималу кількість малюнків з роботицею, її гусеням та іншою лісовою братією
читається за кілька годин і не без насолоди.
Сюжет: тоне корабель, який перевозить цілу партію роботів.
Майже все йде на дно, але хвиля виносить на берег п’ять коробок, з яких цілою
залишається тільки одна – з Роз. Цікаві видри, які вирішили поглянути, що ж там
всередині, активовують роботицю і вона починає свої мандри безлюдним островом і
знайомиться з місцевою фауною.
Спочатку звірі і птахи вперто не сприймають зайду і називають
її чудовиськом, та з часом знаходять спільну мову, і вона навіть бере на
виховання гуся, яке потім стане солідним гусачком. Роботиця робить багато
хорошого для острів’ян
і її починають цінувати.
Та є в історії і дуже драматичний поворот, який мало не
коштує острову всього, та Роз знаходить вихід – вона ж має інтелект, який
дозволяє постійно вчитись та самовдосконалюватись. Не знаю, чи було її рішення
правильним, адже автор про це не говорить, але те, як вона до цього йшла,
викликає повагу.
Мені «Дикий робот» сподобався і сміливо раджу його всім, хто
хоче вірити в те, що постійний прогрес стане для нас спасінням, а не вбивством
природи.
Немає коментарів:
Дописати коментар