Даніель Коул "Лялька"
Прекрасний трилер, який дещо псує сморід розкладених тіл і рій мух, які кружляють над химерною лялькою. Тут я мала на увазі огидне редагування, яке спотворило хороший детектив. Та все ж не сподобались деякі конструктивні елементи, тому не дозволю собі поставити цьому твору найвищу оцінку.
9 з 10.
Тесс Ґеррітсен "Хірург" та "Асистент"
Одразу два томи моцних медичних трилерів прочитала у грудні. І обидва дуже сподобались. Хоча суб'єктивно другий "Асистент" емоційно сильніший. Та все ж не раджу читати це на ніч і людям, які беруть все близько до серця, бо це воістину важкі твори і немалим процентом натуралізму, який може зробити будь-що огидним.
10 з 10.
Агата Крісті "Кишеня, повна жита" та "Карибська таємниця"
У грудні я влаштувала собі масштабне знайомство з міс Марпл: прочитала одразу два романи, і обидва сподобались, але "Карибська таємниця" все ж більше (або мені дуже хотілось сонця, або ж тому, що міс Марпл там об'єктивно більше). Та ці книги варто мати хоча через оформлення (так, я серйозно думаю над тим, що купити всю серію, але тримаюсь поки). Хороший переклад.
9 з 10.
Геннінг Манкелль "Повернення танцмейстера"
Геннінг Манкелль - мій улюблений майстер скандинавського детективу, але до його творів треба звикнути. Він не стісує гострих кутів і зачіпає найтемніші таємниці людського життя. У "Поверненні танцмейстера" тема не просто дражлива, а жахлива: нацизм у Європі не просто живий, а й цілком здоровий і комфортно почуває себе у підпіллі. Якщо вам це цікаво, то беріть цю книгу однозначно.
9 з 10.
John Green, Maureen Johnson, Lauren Myracle "Let It Snow"
Книга, яка в українському перекладі вийшла з назвою "Най сніжить" мене геть не вразила, хоча потенціал мала. Кожен автор написав повість, яка перегукується з іншими через спільну локацію, спільні кучугури снігу, а ще ми раз у раз бачимо тих самих персонажів і шматки однієї і тієї ж історії з різних кутів. Але виконання типове для young adult, тобто для мене занадто вже дитяче.
7 з 10.
Мішель Френсіс "Дівчина мого сина"
Дуже специфічний роман, який, думаю, все ж краще виглядатиме на екрані, бо текстові конструкції важкуваті (хоча тут може бути вина перекладу). Плюсую за сюжет, він дуже життєздатний, але жестячок (знову ж таки не для людей зі слабкими нервами. Можливо, таке навіть важче читати, бо історій сімейних чвар свекруха-невістка не бракує).
8 з 10.
Іан Вайброу "Малий Вовчик - отаман зграї"
Довгоочікуване продовження моєї улюбленої дитячої серії. Якщо ви досі не читали Малого Вовчика, то візьміть обов'язково. Книга годиться і для малих, і для великих поціновувачів мови. А переклад від самого Віктора Морозова. Тому читати і то вже!
10 з 10.
Стівен Кінг "Кінець зміни"
Періодично читаю Кінга в оригіналі. Ось і трилогію про Ходжеса дочитувала отак. Трохи незвично було після двох книг, але загалом Король Жаху пише дохідливо, тому, якщо у вас upper intermediate, то можете сміливого за нього братись. Як і за Ґеймана.
Але з усіх книг про Ходжеса ця сподобалась мені найменше тому, що це все, фініш, кінець...
9 з 10.
Сашко Дерманський "Чудове Чудовисько у країні Жаховиськ" та "Чудове Чудовисько та Погане Поганисько"
Ось ця серія стала для мене великим відкриттям 2017 року. І дуже вам її рекомендую. Це - не просто дитячі казочки, а багато гумору, пригод, добротного екшену та герої, яких любиш з перших рядків. Звісно, з "Малим Вовчиком" вони у трохи різних вагових категоріях, але для обох є почесні місця у моєму великому читацькому серці.
10 з 10.
Ніл Ґейман "Обережно, тригери!"
Хоча я геть не фанат короткої прози, оповідання від Ґеймана мені дуже подобаються. А у січні (мааааленький такий спойлер) я прочитала ще одну збірку його оповідань - і знову ж таки дуже сподобалась. Тому сміливо беріть за "Тригерів" і випробуйте свої нерви на міцність. Як на мене, прекрасна книга для того, щоб розбавити свій звичайний читацький список.
10 з 10.
Френсіс Скотт Фітцджеральд "Великий Гетсбі"
Ось вона - найпровальніша книга місяця. Я читала її більше, ніж півроку і вирішила таки залишити у 2017 році. Геть не моє. І тільки відклала, одразу забула половину сюжету. Фантастика. Не раджу. Хоча колись "Ніч ніжна" сподобалась.
5 з 10.
Ґіліян Флінн "Гострі предмети"
На мій нескромний смак це все ж один з найсильніших трилерів цього року. І, як снитч у "Гаррі Поттер і смертельні реліквії", він відкривається наприкінці. До фіналу книга може здаватись цілком стандартним детективом, але потім стається такий капець... Словом, читайте, бо спойлерити не гарно.
10 з 10.
А десятка кращих прочитаних у 2017 році обов'язково буде, коли я повністю зберусь з думками.
Немає коментарів:
Дописати коментар